Скартабеллат
Скартабеллат (scartabellat) — установа неповного шляхетства. Як нижча шляхта скартабелловані діяли у середньовічній Польщі, називали тоді świerczałkami. Пізніше частина з них отримує «paritas» (лат. «рівність») з повною шляхтою, а частина спускається до верстви солтисів. Знову скартабеллат з'явився в постанові про ушляхетнення Миколая Гадзєвича від 1654 року у заключному реченні «salvis de legibus scartabellis sancitis» (зі збереженням закону про скартабеллат)[1]. Поняття сконкретизувала pacta conventa 1669 року[2], за яким обмеження новоушляхетнених полягало у тому, що аж до третього покоління у них не було прав посідання урядових посад та здійснення функцій депутатів[3]. Назва «skartabellus» (тобто «шляхтич новоприйнятий») Себастьян Петриці вживана у XVI столітті з латинської «ex хартії bellicus», що означало «право на звання шляхтича за військові звитяги», у той час як Йоахім Лелевель пояснював цей вираз італійським «scartabellare» («документи перегортати»)[4], що асоціюється з німецьким визначенням Briefadel або Papieradel[5].
Скартабеллатованих постачало в основному міщанство. Нобілітація іноді містила запис про часткову або повну відсутність скартабеллату (praeciso scartabellatu), особливо у разі реєстрацій за військові заслуги. У польському законодавстві 1817 року[6] зрештою були зняті всі згадки та положення про скартабеллат. В німецькій мові еквівалентом «skartabella» був «Papieradel», одне з імен «шляхетства з визнання», Briefadel. Шляхтичі з надання мали повні права тільки від моменту іммутрикації в конкретній провінції.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Volumina legum t.4 s.211n.
- ↑ Vol. leg. t.5 s.15n.
- ↑ Ograniczenie poselstw do szlachty rodowitej wprowadzono w 1662 (Vol. leg. t.4 s.395) było to jednak pojęciem mało precyzyjnym.
- ↑ Aleksander Brückner, Słownik etymologiczny języka polskiego: skartabel.
- ↑ Zygmunt Gloger, Encyklopedia staropolska, T. 4 : Skartabell
- ↑ Ukazem z 16/28 października 1817, Dziennik praw Królestwa Polskiego. T. 4, nr 16 s.33n
