Скорук Петро Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
Ця стаття містить неперекладені фрагменти іноземною мовою.
Ви можете допомогти проєкту, переклавши їх українською.
Вживання зовнішніх посилань у цій статті не відповідає правилам та настановам Вікіпедії щодо розділу «Посилання». Будь ласка, удоскональте цю статтю шляхом вилучення надмірної кількості зовнішніх посилань або шляхом вилучення зовнішніх посилань, які є недоречними для розділу «Посилання», та конвертуйте корисні посилання у вигляді джерел-виносок у відповідній частині тексту статті. (17 жовтня 2020)
Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (17 жовтня 2020)
Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (17 жовтня 2020)
Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (17 жовтня 2020)
Скорук Петро Михайлович
Народився 3 квітня 1950(1950-04-03) (74 роки)
Могилів-Подільський
Діяльність адвокат
Alma mater Харківський юридичний інститут
Членство Національна спілка журналістів України

Скору́к Петро́ Миха́йлович (народився 3 квітня 1950, Могилів-Подільський) — російсько- та українськомовний український письменник і поет. Член Національної спілки журналістів України (2019) та спілки слов'янських письменників України (2020).


Біографія[ред. | ред. код]

Цей розділ потребує доповнення. (17 жовтня 2020)

З сім'ї службовців. Українець за національністю. Закінчив середню школу в Могилеві-Подільському. Навчався у Гірничо-металургійному інституті (Комунарськ, нині Алчевськ). Відслужив армію. Працював у міліції. Закінчив Харківський юридичний інститут (1977), після чого займався адвокатською діяльністю у Вінниці, де досі проживає. Зараз — пенсіонер. Жінка - Скорук Поліна Борисівна, єврейка, інженер-будівельник, економіст. Має сина і двох онуків.

Творчість[ред. | ред. код]

Друкується з 2001 року.

  • «Реминисценции» — 2001 г.- эссе, афоризмы, диалоги.
  • «Часть жизни» — 2004 г. — проза, стихи, афоризмы.
  • «Позвольте, буду!» — 2005 г. — стихи, проза, афоризмы.
  • «Артематика» 2007 г. — фантазии в соавторстве с внуком.
  • «Письма» — 2009 г — эпистолярные эссе и стихи.
  • «Город-призрак» — два издания (2014 г. и 2017 г.) — о Могилеве-Подольськом.
  • «Слово Дністрове. Поети Могилева-Подільського», 2017 р.
  • «Пятишкольники» — о школе № 5 г. Могилева-Подольського, 2016 г.
  • «Могилевчане: люди, события, время» — о Могилеве-Подольском, 2016 г.
  • «Могилівчани» — історія Могилева-Подільського. Три видання. 2017, 2018, 2020 р.р.
  • «Скорукописи» — эссе, статьи, публицистика, проза, зарисовки. 2009 г.
  • «… потому что осень» — 2008 г. — лирика.
  • «Многоточия…», — 2010 г. — лирика.
  • «Камешки» — (четыре издания — 2010, 2012, 2013, 2016 г.г.) — петроглифы, гематомы, байки, зарисовки.
  • «Салат из камешков» — пятое издание, 2019 г.
  • «Квазипоэзы» — 2012 г. — как не надо писать стихи.
  • «Будем жить!» — 2012 г. — стихи.
  • «Аватары Любви» — 2011 г. — вирши в альбом.
  • «Евангелие Детства от Старого павиана» — два издания — 2005 и 2010 г.г. — о воспитании детей.
  • «Я. Анатомия души» — (в соавторстве), 2011 г. — история, политика.
  • «Символи відліку» — 2014 р. — есе, статті, публіцистика, проза.
  • «Антологія лірики» — два томи, 2014 р. — поетичні переклади.
  • «Казкова мудрість», 2015 р. — переклади казок.
  • «Антологія істини», 6 томів, 2015—2018 рр. — мудрість тисячоліть (на украинском и русском языках)
  • «Наша дорога» (у співавторстві) — 2016 р — вірші.
  • «Познавая себя» — 2017 г. — стихи.
  • «Збіжжя», 2017 р. — вірші.
  • «Минуле» — 2018 р. — вірші, проза.
  • «Дот-112» — 2018 р. — війна.
  • «До и после» — Книга книг, 2018 р.
  • «Книги былых времён» — любимые книги, 2018 г.
  • «Осколки» — 2018 р. — проза, вірші, переклади.
  • «Місто уві сні…» — про Могилів-Подільський, — 2018 р.
  • «Как: конспективно алфавитная книга» — эссе, фрагменты, 2020 г.
  • «АС: могилівчанин!» — про Іона Дегена, 2020 р.
  • «PETROSOF» — вирши …та вірші, 2020 г.

Окремі публікації[ред. | ред. код]

  • «Кое-что про обсценную лексику» — «Зарубежные задворки», Дюссельдорф, Германия, № 4, 2012 г.
  • «Неизвестный Незнайка» — газета новостей, Лондон, Онтарио, Канада, 12.08.08 г.

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Михайла Коцюбинського у номінації «Науково-популярна література» 2018 р.
  • Лауреат ордена Грузії «ИВЕРИЯ» "The best poet" (Кращий поет) 2020 г.
  • Диплом міжнародного конкурсу «Золотий Grand Німеччини» "Борець за світло істини" 2020 р.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Телебачення[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Скорук_Петро_Михайлович&oldid=35023263