Слон цейлонський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Слон цейлонський
Pinnawala 02.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Відділ: Двобічно-симетричні (Bilateria)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Хребетні (Vertebrata)
Інфратип: Щелепні (Gnathostomata)
Надклас: Чотириногі (Tetrapoda)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хоботні (Proboscidea)
Родина: Слонові (Elephantidae)
Рід: Слон азійський (рід) (Elephas)
Вид: Слон азійський
Підвид: E. m. maximus
Триноміальна назва
Elephas maximus maximus
Linnaeus, 1758
Range of Sri Lankan elephant
Range of Sri Lankan elephant

Слон цейлонський (Elephas maximus maximus) — один з трьох загально визнаних підвидів Азійського слона, ендемік Цейлону. Починаючи з 1986 року, Elephas maximus занесено у червону книгу МСОП, через те що його чисельність скоротилося принаймні на 50% за останні три покоління, (60 — 75 років). Популяції загрожує втрата місць проживання, деградація і фрагментація[1]

Ареал проживання с.ц. наразі в значній мірі обмежено сухою зоною на півночі, сході і південному сході Цейлону. Слонів охороняють в національних парках Уда-Валаве, Яла, Лунугамвехера, Уїлпатту та Міннерія, крім того слони живуть і за межами охоронюваних районів. Підраховано, що Шрі-Ланка має найвищу щільність слонів в Азії, через це існує постійний конфлікт між людьми та слонами[2]

Характеристика[ред.ред. код]

Загалом, азійські слони менше за африканських. Самиці, як правило, менші за самців, і мають короткі або взагалі не мають бивнів[3]. Тільки 7% самців мають бивні[4]

С.ц., найбільший з сучасних підвидів досягаючи у плечах від 2 до 3,5 м, важать від 2000 до 5500 кг. Їх колір шкіри темніший, за індійських і суматранських слонів з більшими і виразнішими плямами пігментації на вухах, обличчі, тулубі і животі[5]

Колишній ареал[ред.ред. код]

В історичному минулому, слони були широко поширені від рівня моря до найвищих гірських хребтів. Вони зустрічались в сухій зоні, в рівнинній вологій зоні, а також у холодних вологих гірських лісах. У колоніальний період 1505–1948, волога зона була перетворена у майже цілковиті плантації. До 1830 року, слонів було так багато, що їх знищення було запропоновано урядом за винагороду. У першій половині 19-го століття, ліси в поясі гір були знищені для посадки кави, а пізніше чаю, через це слонів в горах було винищено[4] Під час британського правління, багато слонів було вбито трофейними мисливцями. Один з армійських майорів знищив більше 1500 слонів. Багато так званих спортсменів знищило близько 250–300 тварин протягом цього часу[6] У 1829–1855, було вбито більш 6000 слонів[7]

Через подальший розвиток землеробства та полювання, ареал розповсюдження слонів обмежився сухою зоною і став вельми фрагментарний.[8]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Слон цейлонський: інформація на сайті МСОП (англ.)
  2. Fernando, P., Jayewardene, J. Prasad, T., Hendavitharana, W. Pastorini, J. (2011). Current Status of Asian Elephants in Sri Lanka. Gajah 35: 93–103.
  3. Shoshani, J., Eisenberg, J.F. (1982) Elephas maximus. Mammalian Species 182: 1–8
  4. а б Jayewardene, J. (1994). The elephant in Sri Lanka. Wildlife Heritage Trust of Sri Lanka, Colombo
  5. Shoshani, J. (2006) Taxonomy, Classification, and Evolution of Elephants In: Fowler, M. E., Mikota, S. K. (eds.) Biology, medicine, and surgery of elephants. Wiley-Blackwell. ISBN 0813806763. Pp. 3–14
  6. Jayewardene, J. (2012). «Elephants in Sri Lankan History and Culture». Living Heritage Trust. Процитовано 2012-08-02. 
  7. Sukumar, R. (1993). The Asian Elephant: Ecology and Management Second edition. Cambridge University Press. ISBN 052143758X
  8. Fernando, P. (2006). Elephant conservation in Sri Lanka: Integrating scientific information to guide policy. In: Groom, M. J., Meffe, G. K., Carroll, C. R. (eds.) Principles of Conservation Biology. Sinauer Associates, Sunderland, USA. pp 649–652.

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]