Смерть козака в долині Кодими

Смерть козака в долині Кодими — кобзарська дума.

В українському народному епосі ця дума належить до найдавніших. Твір існує в чотирьох записах. Алегорія думи виникла внаслідок нападів на українські землі турецько-татарських наїзників, які забирали молодь в ясир, продавали на невільничих ринках, за великі викупи звільняли з неволі тощо. Дума мобілізувала козаків до боротьби з нападниками, які нападали на мирні міста і села, де проживали козаки, закликала їх до походів з метою звільнення невільників.

Дума: Смерть козака в долині Кодими

На узбіччі долини. Біля двох сокорів козацьких, Там козак постріляний, порубаний На рани смертельні знемагає І праведну суддю з неба визирає, Своїх батька й неньку В думках викликає. Рани постріляні Кров'ю зійшли. Рани порубані До серця дійшли. І козак долину Кодими Трьома клятьбами заклинає: «Бодай ти, долино ріки Кодими, Болотами затягалась. Щоб у зорю Божу Ти не зацвітала. Бо ж я на тобі Третій раз гуляю Та ніякої здобичі від тебе не маю. Перший раз гуляв — Коня вороного втеряв. Удруге гуляв — Товариша я втеряв. Утретє гуляв — Свою лиху долю спіткав». Орли — сизокрильці, Козацькі дозірці, Налітають, Козацькую долю виглядають. Поранений козак сили докупи збирає І до себе неньку — батька закликає: "Ненчина молитва і молитва тата Допоможе молодому на коліна встати Та ружницю — подругу до рученьок взяти, По три мірки пороху насипати, По три кулі срібнії набивати, Орлам — сизокрильцям. Козацьким дозірцям, Подарунок посилати. Принагодився козак, Що додому вертався Та й до пораненого побратима З добрим словом привітався І товаришеві військовому Щиро та й допомагає: По три мірки пороху Швидко насипає. По три кулі срібнії Гей, та набиває. Непроханим дозірцям Гостинців посилає. а сам з молитвою До землі припадає, Ще й у бік ріки З надією поглядає, Бо ріка Кодима До моря поспішає. а море трьома барвами виграває. Першою барвою — островами. Другою барвою — кораблями. Третьою барвою — молодими козаками. а козаки з моря на долину Кодими, Гей, та поспішали, Козака порубаного Хутко розшукали. Шаблями могилоньку йому викопали. Шапками земельку на груди насипали, Ї з верби молоденької Хреста змайстрували, Польовими квітами його уквітчали, Із рушниць козацьких Тричі постріляли — Так загиблому товаришеві Та й шану віддали.

Історія записів

Записано від кобзаря в м. Сенчі, Лохвицького повіту, на Полтавщині. К. Грушевська подала думку що її записав І. Труш. В архіві Географічного товариства СРСР в Санкт Петербурзі зберігається частина рукопису збірника А. Метлинського. Рукопис написаний не почерком А. Метлинського. Уривок був надрукований М. Костомаровим в 1872 р. в журналі «Бесіда», #5, ст. 92-93.

Друкується за автографом. Кодима (Кодина) — права притока Південного Бугу.

Література

• Українські народні думи та історичні пісні. Упорядники: П. Д. Павлій, М. С. Родіна. М. П. Стельмах. Видавництво Академії наук Української РСР, Київ, 1955, 700 с.

Посилання

• Пісні про турецько-татарські напади // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 410. — 634 с.