Софізм Еватла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Софізм Еватла» — добре відомий з давніх-давен софізм, про який повідомляється вже у творі давогрецького софіста Протагора (481—411 до н. е.) під назвою «Позов про плату». Полягає він ось у чому: Еватл брав уроки софістики у Протагора за домовленістю, що гонорар він сплатить лише в тому випадку, коли після закінчення навчання виграє свій перший судовий процес. Але отримавши потрібні знання, Еватл не взяв на себе відповідальність за ведення жодного судового процесу і тому вважав не доцільним сплачувати гонорар Протагору. Тоді викладач попередив, що подасть скаргу до суду, говорячи учню при цьому таке: «Чи змусять тебе судді сплатити гонорар, чи ні, в обох випадках ти будеш зобов'язаний сплатити належні мені гроші. У першому разі через вирок суду, в іншому — згідно з нашою з тобою угодою, бо ти виграв перший судовий процес». Проте Еватл, обізнаний завдяки Протагору софістиці, відповідав: «У жодному разі я не розрахуюсь з вами. Коли мене присудять до сплати, то я, програвши свій перший судовий процес як юрист, не сплачу через наш з вами договір, коли мене не присудять до сплати гонорару, то я не заплачу вам відповідно до вироку суду, вигравши свій перший судовий процес як відповідач».

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Яценко С. С. Парасофізми. — К.: Видавничий дім «Руське слово», 2011. — с. 34.
  • Яценко С. С. Софістика / Київ. : ТОВ «Сік Груп Україна», 2016, 208 с. ISBN 978-617-7092-95-6
  • Lisanyuk E. Why Protagoras Gets Paid Anyway: a Practical Solution of the Paradox of Court // ΣΧΟΛΗ 11.1 (2017) 61-77