Софія Зольмс-Лаубахська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Софія Зольмс-Лаубахська
нім. Sophie von Solms-Laubach
Софія Зольмс-Лаубахська
Софія Зольмс-Лаубахська
Софія Зольмс-Лаубахська
8-а маркграфиня-консорт Бранденбург-Ансбаху
Початок правління: 14 жовтня 1612
Кінець правління: 7 березня 1625

Попередник: Софія Брауншвейг-Люнебурзька
Наступник: Генрієтта Луїза Монбельярська

Дата народження: 15 травня 1594(1594-05-15)
Місце народження: Лаубах
Країна: Священна Римська імперія
Дата смерті: 16 травня 1651(1651-05-16) (57 років)
Місце смерті: Плецкау, Ангальт-Плецкау, Священна Римська імперія
Поховання церква Святого Гумберта в Ансбасіd
Чоловік: Йоакім Ернст
Діти: Софія, Фрідріх, Альбрехт, Альбрехт, Крістіан
Династія: Зольмси, Гогенцоллерни
Батько: Йоганн Георг
Мати: Маргарита Шонбург-Ґлаухау

Софія Зольмс-Лаубахська (нім. Sophie von Solms-Laubach, 15 травня 1594 — 16 травня 1651) — німецька аристократка XVI—XVII століть, донька графа Зольмс-Лаубахського Йоганна Георга I та графині Шонбург-Ґлаухау Маргарити, дружина маркграфа Бранденбург-Ансбаху Йоакіма Ернста. Регентка Бранденбург-Ансбаху у 1625—1639 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилась 15 травня 1594 року у Лаубаху. Була найменшою, шістнадцятою, дитиною та восьмою донькою в родині графа Зольмс-Лаубахського Йоганна Георга I та його дружини Маргарити фон Шонбург-Ґлаухау.

У 6-річному віці втратила батька, а у 12 — залишилась круглою сиротою.

Йоакім Ернст, гравюра

14 жовтня 1612 року 18-річна Софія стала дружиною 29-річного маркграфа Бранденбург-Ансбаху Йоакіма Ернста. Наречений був армійським побратимом її брата Йоганна Георга.[1] Весілля пройшло в Ансбаху. У подружжя з'явилося п'ятеро дітей:

  • Софія (1614—1646) — дружина спадкоємного принца Бранденбург-Байройту Ердманна Августа, мала єдиного сина;
  • Фрідріх (1616—1634) — маркграф Бранденбург-Ансбаху у 1625—1634 роках, одруженим не був дітей не мав;
  • Альбрехт (24 травня—30 жовтня 1617) — прожив 5 місяців;
  • Альбрехт (1620—1667) — маркграф Бранденбург-Ансбаху у 1634—1667 роках, був тричі одруженим, мав восьмеро дітей від перших двох шлюбів;
  • Крістіан (1623—1633) — прожив 10 років.

У березні 1625 року Йоакім Ернст помер від інсульту. Софія після його смерті перебрала на себе опіку над дітьми та регентство у маркграфстві. Жінці допомагав її старший брат Фрідріх Зольмс-Рьодельгаймський.[2]

Старший син Фрідріх досяг повноліття у травні 1634 року, однак вже у вересні він загинув у битві при Нердлінгені, не залишивши нащадків. Трон перейшов до його малолітнього брата Альбрехта, над яким матір здійснювала регентство до 1639 року.[3]

Софія померла 16 травня 1651 року в Плецкау, де мешкала її сестра Сибілла. Була похована в усипальні маркграфів у церкві Святого Гумберта в Ансбаху.[4]

Генеалогія[ред. | ред. код]

Отто I
 
Анна Мекленбурзька
 
Йоганн цу Від-Рункель
 
Єлизавета Нассау-Ділленбурзька
 
Ернст II
 
Амалія фон Лайзніґ
 
Генріх XIII/XIV
 
Амалія фон Мансфельд
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Магнус I
 
 
 
 
 
Агнеса цу Від
 
 
 
 
 
Георг I
 
 
 
 
 
Доротея Ройсс-Ґряйцька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Йоганн Георг I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Маргарита фон Шонбург-Ґлаухау
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Софія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Theodor Hirsch: Joachim Ernst. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 14, Duncker & Humblot, Leipzig 1881, стор. 91. [1] (нім.)
  2. Bernhard von Poten: Solms-Rödelheim, Friedrich Graf zu. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 34, Duncker & Humblot, Leipzig 1892, стор. 75. [2] (нім.)
  3. Hanns Hubert Hofmann: Albrecht V.. In: Neue Deutsche Biographie. Band 1, Duncker & Humblot, Berlin 1953, ISBN 3-428-00182-6, стор. 163. [3] (нім.)
  4. Церква Святого Гумберта в Ансбаху. [4]

Література[ред. | ред. код]

  • M. Spindler, A. Kraus: Geschichte Frankens bis zum Ausgang des 18. Jahrhunderts, München 1997. ISBN 3-406-39451-5

Посилання[ред. | ред. код]