Будинок на вулиці Галицькій, 7 (Львів)
| Кам'яниця Альтемаєрівська | |
|---|---|
| м. Львів, Вулиця Галицька, 7 | |
.jpg)
| |
| Фасад будинку | |
| Архітектор | Антон Косинський |
| Замовник | Іван Бачинський |
| | |
| Початок будівництва | 1787 |
| Збудовано | 1787 |
| Реконструйовано | 1882 |
| | |
| Тип споруди | житловий |
| Архітектурні стилі | Бароко |
Будинок за адресою вулиця Галицька, 7 у Львові — багатоквартирний житловий чотириповерховий будинок з магазинним приміщенням на першому поверсі. У 1988 року кам'яниця включена до місцевого реєстру пам'яток під охоронним № 874.[1]Будинок розташований у південній забудові приринкового кварталу, обмеженого вулицями Галицькою, Староєврейською і Сербською.
Історія
Місцевість де зараз стоїть будинок, була забудована ще у XVI столітті. З 1620–1638 роки будинок належав Еразму Сиксту, в період 1639–1646 кам'яниця носила назву Брикадчівська, а з 1647 Альтемаєрівська, в честь власника Яна Альтемаєра. У 1677 році власником будинку стає римо-католицький архієпископ Стефан Мікульський, який хоче відбудувати будинок, так як той був уже в аварійному стані, та через поганий стан здоров'я до будівництва нового будинку не береться, і у 1782 році будинок має нового власника Олександра Житкевича. Після Житкевича будинок перейшов у власність до Івана Зарицького, який 1785 року продав ділянку з аварійними будинками кам'яниці Альтемаєрівської і камяниці «Башти» українцеві Іванові Бачинському. Руїну сусіднього будинку Бачинський продав вірменину Андрію Андзуловському, а на руїнах кам'яниці Альтемаєрівська, вже того року починає зводити новий будинок за проектом архітектора Антона Косинського. У ХІХ столітті проводяться невеликі ремонти, а на початку 1880-х архітектор Якуб-Соломон Крох, проводить реконструкцію даху з заміною ґонтового на бляшаний. У 1895 влаштовано магазинні вітрини, а 1909 мулярський майстер Антон Данішевський, облаштував нові сходи.
Станом на 1910 рік у будинку проживали:
- Леон Кіч — приватний підприємець;
- Давід Зельцер — торговий представник;
- Маркус Цімерман — посередник;
- Лаура Марґошес — вдова.
На першому поверсі містились:
- крамниця «Жіноча білизна» Маєра Майснера;
- крамниця «Модний чоловічий одяг» Мойсея-Макса Берґера;
- ювелірна майстерня Ґетцеля Бардаха.
Потім до приходу радянської влади тут були бакалійні товари Ожмінського та магазин одягу Шнека. За радянських часів тут був магазин спорт товарів «Олімп», а у 2012 крамниця біжутерії «Монпасьє».[2]
Архітектура
Чотириповерховий будинок, тинькований, перший поверх мурований з тесаного каменю, інші поверхи з цегли. Головний вхід у будинок зміщений вправо, між вхідним порталом та входом до крамниці в горі збережена невелика ніша з кам'яним обрамуванням. Фасад будинку декорований вертикальним лізенами з горизонтальними тягами, які утворюють прямокутні ніші в яких розміщені вікна. Вікна з простим обрамуванням. Над вікнами четвертого поверху, горищні невеликі вікна. Завершений будинок карнизом.
Примітки
Посилання
Джерела
- Володимир Вуйцик, Leopolitana II. Львів: Класика, 2012) ISBN 978-966-8849-60-2
- Львів. Туристичний путівник. — Львів: Центр Європи, 1999.
- Б. Мельник, Н. Шестакова, Кам'яниці Львівського середмістя, Наукові записки. Львівський історичний музей. Випуск XII. (Львів: Новий час, 2008), 133–158.
| ||||||||||
