XVI століття

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
2-ге тисячоліття
XIV століття —XV століття —XVI століття —XVII століття —XVIII століття
1490-ті 1490 1491 1492 1493 1494 1495 1496 1497 1498 1499
1500-ті 1500 1501 1502 1503 1504 1505 1506 1507 1508 1509
1510-ті 1510 1511 1512 1513 1514 1515 1516 1517 1518 1519
1520-ті 1520 1521 1522 1523 1524 1525 1526 1527 1528 1529
1530-ті 1530 1531 1532 1533 1534 1535 1536 1537 1538 1539
1540-ві 1540 1541 1542 1543 1544 1545 1546 1547 1548 1549
1550-ті 1550 1551 1552 1553 1554 1555 1556 1557 1558 1559
1560-ті 1560 1561 1562 1563 1564 1565 1566 1567 1568 1569
1570-ті 1570 1571 1572 1573 1574 1575 1576 1577 1578 1579
1580-ті 1580 1581 1582 1583 1584 1585 1586 1587 1588 1589
1590-ті 1590 1591 1592 1593 1594 1595 1596 1597 1598 1599
1600-ті 1600 1601 1602 1603 1604 1605 1606 1607 1608 1609

XVI століття — століття, яке розпочалося 1 січня 1501 року і закінчилося 31 грудня 1600 року; шістанадцяте століття нашої ери і шосте століття II тисячоліття.

Події[ред. | ред. код]

  • встановився клімат [у Європі], який в основному зберігається й сьогодні.
  • у XVI—XVII ст. світ Сходу втратив своє «історичне обличчя», поступово потрапив у залежність від Заходу, як наслідок, з'явився привід стверджувати, що Схід відсталий, нерозвинутий тощо. На зламі Нового часу Схід був найбагатшою і найбільш заселеною частиною світу. У 1500 р. в Азії та Північній Африці проживало майже 288 млн осіб (68 % населення всієї Землі).
  • В 1500 р. у країнах Заходу (католицькі країни Європи) жило 68 млн осіб, або 16 % усього населення Землі. На Європу (без Росії) припадало приблизно 18 % світового промислового виробництва.
  • Населення Японії в 1500 р. становило 17 млн осіб (4 % жителів Землі).
  • У 1500 р. у Індії (на інд. субконтиненті) проживало приблизно 116 млн осіб (24,1 % усього населення Землі).
  • у масовий вжиток увійшли карети й візки.
  • у другій половині XVI ст. англійці почали широко використовувати кам'яне вугілля.
  • Італійські війни.
Індекс заборонених книг, видання 1554 з Венеції.
  • 1527  — військове захоплення та руйнація Риму вояками Карла V (італ. Sacco di Roma), полон папи римського Климента VII. Зруйновано ренесансні будівлі Риму, пограбовано усі церкви та собори. Насильницьки обірвано розвиток Високого відродження в Римі. На хвилі настроїв занепаду та кризи виникають стилі маньєризм та бароко.
  • Початок епохи Реформації в країнах північної Європи. Вперше подолано монополію Церкви на переклади Біблії. Відтоді вона перекладається протестантами.В Німеччини — виникло лютеранство, що виступило з ревізією існуючих догматів католицизму.
  • Папський Рим відповів Контрреформацією, посиленням інквізиції та церковної цензури на всі сфери життя суспільства. Полювання на людей та спалення єретиків.
  • Селянська війна в німецьких князівствах жорстоко придушена. Насильницька обірвано розвиток німецького Відродження.
Гравер Теодор де Брі (1528—1598). «Конкістадори карають індіанців, яких рвуть на шматки собаками». Іспанська гравюра.
  • 1559  — Ватикан вперше розпочав друкувати «Індекс заборонених книг», які вилучають та спалюють на вогнищах.
  • Військове захоплення територій в Америці з придушенням повсталих індіанців та масовим їх винищенням іспанськими завойовниками. Колонізація португальцями та іспанцями захоплених територій в Америці. Початок еміграції зайвих людей з Іспанії та Португалії в Америку.
  • Варфоломіївська ніч   — 24 серпня 1572 року масове винищення протестантів (гугенотів) Франції в Парижі.

Мистецтво[ред. | ред. код]

  • Формуються перші художні академії в Італії.

Мистецькі течії[ред. | ред. код]

Впливові персони[ред. | ред. код]

Жан Кальвін.

Відомі літератори доби[ред. | ред. код]

Санті ді Тіто. «Нікколо Маккіавеллі»

Науковці[ред. | ред. код]

Представники ідейної течії гуманізму[ред. | ред. код]

Садівники і ландшафтні архітектори 16 ст[ред. | ред. код]

Художники Західної Європи[ред. | ред. код]

Маньєристи Флоренції[ред. | ред. код]

Маньєристи Мілану[ред. | ред. код]

  • Джованні Баттіста делла Ровере (бл.1561-1627) маньєрист, фламандець в Мілані
  • Джованні Паоло Ломаццо (1538—1592)
  • Сімоне Петерцано (бл.1540-бл.1596) перший вчитель Караваджо

Маньєристи Болоньї[ред. | ред. код]

Художники Італії[ред. | ред. код]

Доссо Доссі. «Аполлон — покровитель мистецтв.»Галерея Боргезе, Рим.
Автопортрет Арчімбольдо, Прага.
Худ. Крістофоро Ронкаллі. Палац Колонна, Рим. Фрески на стелі апартаментів принцеси Ізабелли.

Художники Німеччини[ред. | ред. код]

Відомі графіки доби[ред. | ред. код]

Лука Лейденський, «Шлях на Голгофу», 1521 р.
Лука Лейденський. «Мандрівні жебраки», 1520 р.

Художники Нідерландів[ред. | ред. код]

Художники Франції[ред. | ред. код]

Антуан Карон. «Науковці, що вивчають сонячне затемнення», 1571


Художники Іспанії[ред. | ред. код]

Скульптори[ред. | ред. код]

Скульптори Італії[ред. | ред. код]

Архітектори[ред. | ред. код]

Архітектори Італії[ред. | ред. код]

Архітектори Франції[ред. | ред. код]

Архітектори Іспанії та запрошені на працю іноземці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сподівання та розчарування від народження нової Вітчизни//Енциклопедичне видання у 6-ти томах «Україна: хронологія розвитку», видавництво «Кріон». Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 7 листопада 2015. 

Посилання[ред. | ред. код]