Слов'янська Церква Святого Духа: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Наближення існуючого тексту визначення до реального визначення без упередження Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
Граматична Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
Рядок 2: | Рядок 2: | ||
'''Покутники''' (офіційно '''Слов'янська Церква Святого Духа''') — віруючі люди(у більшості на заході України), що визнають АННУ Середнянську - Донькою Бога Живого, Яка стала Другим Воплоченням Богородиці Марії і 14.01.1960 р. народила Непорочно Зачате, Єдинородне Слово Правди Божої Другого Здійсненого Воплочення Господа на Україні в Середнім. 1962-1967рр. Ця Жінка пішла з Отрочам на пустиню і СІМ Дев'ятниць жила з майбутніми покутниками |
'''Покутники''' (офіційно '''Слов'янська Церква Святого Духа''') — віруючі люди(у більшості на заході України), що визнають АННУ Середнянську - Донькою Бога Живого, Яка стала Другим Воплоченням Богородиці Марії і 14.01.1960 р. народила Непорочно Зачате, Єдинородне Слово Правди Божої Другого Здійсненого Воплочення Господа на Україні в Середнім. 1962-1967рр. Ця Жінка пішла з Отрочам на пустиню і СІМ Дев'ятниць жила з майбутніми покутниками,провідуючи регулярно Святу Середнянську Гору. В кінці 60-х років, в обставинах насильницької заборони Української греко-католицької церкви (УГКЦ) в Галичині з 1946 року, з'явилися Перші Апостоли і на Чолі Апостолів Слова Правди Божої Другого Здійсненого Воплочення Господа став Петро Другий! |
||
==Історія== |
==Історія== |
Версія за 22:12, 3 вересня 2023
Нейтральність цієї статті під сумнівом. (квітень 2017) |
Покутники (офіційно Слов'янська Церква Святого Духа) — віруючі люди(у більшості на заході України), що визнають АННУ Середнянську - Донькою Бога Живого, Яка стала Другим Воплоченням Богородиці Марії і 14.01.1960 р. народила Непорочно Зачате, Єдинородне Слово Правди Божої Другого Здійсненого Воплочення Господа на Україні в Середнім. 1962-1967рр. Ця Жінка пішла з Отрочам на пустиню і СІМ Дев'ятниць жила з майбутніми покутниками,провідуючи регулярно Святу Середнянську Гору. В кінці 60-х років, в обставинах насильницької заборони Української греко-католицької церкви (УГКЦ) в Галичині з 1946 року, з'явилися Перші Апостоли і на Чолі Апостолів Слова Правди Божої Другого Здійсненого Воплочення Господа став Петро Другий!
Історія
Близько 1954 року підпільний священик УГКЦ Ігнатій Солтис проголосив воцаріння антихриста в особі радянської влади. За зібраною навколо нього групою послідовників закріпилася назва «Покутник» (від Покута - покаяння). Покутник заперечували радянську владу і її атрибути - паспорти, трудові книжки, а також службу в армії. На певному етапі вони перестали навіть користуватися своїми прізвищами, називаючи тільки ім'я і додаючи до нього слово «Покутник».
Виникнення
Близько 1954 (за іншими джерелами - 1951) року підпільний священик УГКЦ Ігнатій Солтис проголосив воцаріння антихриста в особі радянської влади. За зібраною навколо нього групою послідовників закріпилася назва «покутники» (від Покута - покаяння). Покутники заперечували радянську владу і її атрибути - паспорти, трудові книжки, а також службу в армії. На певному етапі вони перестали навіть користуватися своїми прізвищами, називаючи тільки ім'я і додаючи до нього слово «Покутник».
У той же час між Солтисом та підпільними єпископами УГКЦ виникли богословські розбіжності, в результаті чого церковне спілкування між ними було припинено. Згодом Солтис заявив, що Папа римський Іоанн XXIII (з точки зору покутників — антипапа) відпав від віри. Він розповсюдив повідомлення, в якому стверджував, що попередній Папа Пій XII призначив його своїм наступником — Петром Другим, останнім Папою Римським.
Після арешту Солтиса у 1962 році керівництво рухом перейняв священик Антон Поточняк. Центр світового католицизму, за його словами, перемістився з Риму на гору поблизу села Середнє на Івано-Франківщині. На момент свого другого арешту Ігнатій Солтис вже вважався серед покутників Ісусом Христом, який вдруге прийшов на Землю[1].
Відносини з радянською владою
Ставлення радянської влади до руху покутників було двояким. З одного боку, гранично негативні висловлювання покутників про радянський режим вимагали рішучої реакції, з іншого — оскільки, об'єктивно, покутництво послаблювало підпільну УГКЦ, боротьба з ним велася мляво, репресіям піддавалися тільки ті з них, хто вів активну антирадянську пропаганду. [2] Якраз боротьба з ними була першочерговою аж до 1986 року (Чорнобиля).
У незалежній Україні
Після відновлення незалежності України покутники вийшли з підпілля і дещо пом'якшили своє ставлення до світської влади (зокрема, погодилися приймати документи). Їх громада порівняно численна в західних областях країни, особливо на Прикарпатті. Апостольською столицею вважається Львів.
Покутників внесено в список релігійних організацій, членам яких надається право на альтернативну (невійськову) службу [3].
Примітки
- ↑ / Kovcheh_1_6.pdf Богдан Боцюрків. Українська Греко-католицька Церква в катакомбах[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ О. Сергій Голованов. Міст між Сходом і Заходом
- ↑ Альтернативна служба в країнах СНД і Балтії. Архів оригіналу за 6 лютого 2007. Процитовано 5 лютого 2012.
Посилання
- інтерв'ю Семена Федоровича Скалич и Марії Міхайлівні Антонів
- Скалич (Покутник) Семен Федорович
- Р. Скакун. Отець Ігнатій Солтис і «Середнянське об’явлення»: есхатологічні трансформації в підпільній Греко-Католицькій Церкві // Ковчег, т. 7. Львів 2015, с. 423-526.
- Солтис, Ігнатій. Середне - реальність вічності (українською) // Середня: Українське видавництво 2001. с. 30.