Антипапа
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Антипа́па — термін, яким у католицькій церкві прийнято називати людину, що хибно привласнила собі звання папи. Зазвичай питання про те, хто з претендентів, що одночасно сперечаються за папський сан, є леґітимним папою, а хто антипапою, вирішувалося вже післе історичної «перемоги» прихильників одного з них. Стосовно деяких претендентів на папство ця проблема не вирішена до сих пір.
Традиційно вважається, що першим антипапою був св. Іпполіт (III сторіччя), а останнім — Фелікс V (1440—1449). Найбільш серйозний розкол церкви, коли одночасно правили два папи, що визнавалися різними країнами (а потім і три — в Римі, Авіньйоні и Пізі) — це Велика схизма кінця XIV — початку XV сторіч.
При прийнятті папами порядкового номеру зазвичай номер папи, визнаного антипапою, не враховується. Але так буває не завжди: наприклад, Олександр VI прийняв шостий номер, хоча Олександр V був антипапою.
Антипапи (до Фелікса V) включаються до офіційного переліку римських пап (Annuario pontifico) з відповідною приміткою.
[ред.] Перелік антипап
(Взято з переліку римських пап та антипап)
- Наталій близько 199-?
- Святий Іпполіт близько 217-235
- Новаціан 251-близько 268
- Фелікс II (антипапа) (355—358, до 22 листопада 365 претендент поза Римом)
- Урсин (антипапа) (366—367)
- Евлалій (антипапа) (29 грудня 418—419)
- Лаврентій (антипапа) (498, 501—505
- Діоскор (антипапа) (22 вересня 530 — 14 жовтня 530) — можливо, законний папа; помер через 22 дні післе обрання.
- Теодор (антипапа) (687)
- Пасхалий (антипапа) (687—692)
- Константин II (антипапа) (28 квітня 767—769)
- Пилип (антипапа) (768) — в день свого обрання повернувся до свого монастиря.
- Іоанн VIII (антипапа) 844
- Анастасій (антипапа) (серпень 855 — вересень 855) — можливо, Анастасій Бібліотекар
- Христофор (антипапа) вересень 903 — січень 904
- Боніфацій VII (антипапа) (червень 974 — серпень 974, серпень 984 — липень 985)
- Іван XVI (Йоан Філаґат) (антипапа) (квітень 997 — лютий 998)
- Григорій VI (антипапа) (1012)
- Бенедикт Х (граф Джованні Тусколо) (антипапа) (5 квітня 1058 — 24 листопада 1058)
- Гонорій II (Пьетро Кадало) (антипапа) (28 жовтня 1061—1072)
- Климент III (Віберто ді Парма) (антипапа) (25 червня 1080, 24 березня 1084 — 8 октября 1100)
- Теодоріх (Джибер) (антипапа) (1100—1102)
- Альберт (антипапа) (1102)
- Сильвестр IV (Маджинульфо) (антипапа) (18 листопада 1105—1111)
- Григорій VIII (Морис Бурден де Брага) (антипапа) (8 березня 1118—1121)
- Целестін II (Тибальдо Буккапеккі) (антипапа) (грудень 1124)
- Анаклет II (П'єтро П'єрлеоніх) (антипапа) (24 лютого 1130 — 25 січня 1138)
- Віктор IV (Грегоріо деі Конті ді Санклементе) (антипапа) (березень — 29 травня 1138)
- Віктор IV II (Оттавіано ді Монтічеллі) (антипапа) (7 вересня 1159 — 20 квітня 1164) — власне — Віктор V, але, можливо, хроністи середніх віків не вважали першого Віктора IV (кардинала Григорія Конті), антипапою в 1138, оскільки той через два місяці підкорився законному папі Іннокентію II.
- Пасхалій III (Гвідо да Крема) (антипапа) (22 квітня 1164 — 20 вересня 1168)
- Калікст III (Джованні де Струмі) (антипапа) (вересень 1168 — 29 серпня 1178)
- Іннокентій III (Ланцо із Сецце або Ландон) (антипапа) (29 вересня 1179—1180)
- Григорій XI (Guglielmo Visconti або Vicedominus de Vicedominis, племінник Григорія X) (антипапа) (5 вересня — 6 вересня 1276) — законно обраний, але помер до посвячення
- Ніколай V (П'єтро Райнальдуччі ді Корбаріо) (антипапа) (12 травня 1328 — 25 серпня 1330)
- Климент VII (граф Роберт Женевський) (антипапа) (20 вересня 1378 — 16 вересня 1394)
- Бенедикт XIII (Педро де Луна) (антипапа) (28 вересня 1394 — 26 липня 1417) — Констанцський собор низложил его 26 липня 1417, а Пізанський собор — 5 июня 1409. Его преемниками в «авиньйонском» пленении были Климент VIII (10 июня 1423 —- 26 июля 1429; умер 28 декабря 1447), Бенедикт XIV (12 ноября 1425—1430) и Бенедикт XIV II (1433 — ?).
- Александр V (Петр Філарго) (антипапа) (26 червня 1409 — 3 травня 1410)
- Іван XXIII (Балтазар Косса) (антипапа) (17 травня 1410 — 29 травня 1415) — дата його низложения Констанцським собором; помер 22 листопада 1419.
- Климент VIII (Хіль Санчес Муньос) (антипапа) (10 червня 1423 — 26 липня 1429)
- Бенедикт XIV (Бернар Гарньє) (антипапа) (12 листопада 1425—1430 ?)
- Бенедикт XIV II (Жан Каррьє) (антипапа) (1433—1438 ?)
- Фелікс V (герцог Амадей VIII (герцог Савойський)) (антипапа) (5 листопада 1439 — 25 квітня 1449)
[ред.] Седевакантистські антипапи XX сторіччя
Деякі групи седевакантистів, що об'явили папський престол вакантним (sede vacante) після Другого Ватиканського собору, вибрали своїх власних «римських понтифіків», яких часто називають антипапами. Впрочем, у них несравненно меньше последователей, чем у средневековых антипап. В официальные перечни пап, издаваемые Ватиканом, они не включаются.
- Григорий XVII, в миру Климент Домингес-и-Гомес (Clemente Domínguez y Gómez), самопровозглашенный антипапа (1978—2005), Іспанія, глава католической церкви Пальмарии (Palmarian Catholic Church)
- Петр II, антипапа, в миру Мануэль Алонсо Коррал (Manuel Alonso Corral), сменил в 2005 на престоле католической церкви Пальмарии умершего Григория XVII.
- Михаил I, антипапа, в миру Давид Боуден (David Bawden), самопровозглашён в 1990, Соединенные Штаты Америки.
- Пий XIII, антипапа, в миру Люциан Пульвермахер (Lucian Pulvermacher), самопровозглашён в 1998, Соединенные Штаты Америки, глава Истинно католической церкви (True Catholic Church).
