Спільна сумісна власність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Спільна сумісна власність — спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.[1]

Субєкти[ред.ред. код]

Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Спільна сумісна власність подружжя[ред.ред. код]

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Здійснення права спільної сумісної власності[ред.ред. код]

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.

Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.

Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. ЦК України (ст. 368–369)


Право Це незавершена стаття з права.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.