ТЕС Турбіго-Леванте
 | ||||
| 45°31′12″ пн. ш. 8°44′32″ сх. д. / 45.5202000000277778° пн. ш. 8.742400000028° сх. д.Координати: 45°31′12″ пн. ш. 8°44′32″ сх. д. / 45.5202000000277778° пн. ш. 8.742400000028° сх. д. | ||||
| Країна |
 Італія | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування |
Італія, метрополійне місто Мілан, Турбіго | |||
| Введення в експлуатацію | 1967 (блоки 1), 1970 (блоки 2 – 4) | |||
| Модернізація | 2008 (модернізація блоку 4 у парогазовий) | |||
| Вид палива | природний газ | |||
| Енергоблоки | 1х850 | |||
| Котельні агрегати | 2 котли-утилізатори (блок 4) | |||
| Турбіни | 2 газові SGT5-4000F + 1 парова (блок 4) | |||
| Електрогенератори | 2 Siemens SGEN5-2000H (газові турбіни блоку 4) | |||
| Встановлена електрична потужність |
850 | |||
| Материнська компанія | Iren Energia | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
  ТЕС Турбіго-Леванте | ||||
 | ||||
 ТЕС Турбіго-Леванте у Вікісховищі | ||||
ТЕС Турбіго-Леванте – теплова електростанція на півночі Італії у регіоні Ломбардія, метрополійне місто Мілан. Модернізована з використанням технології комбінованого парогазового циклу.
Перша електростанція у Турбіго з’явилась ще в 1928 році. Вона мала потужність у 35 МВт та була розрахована на спалювання вугілля. В 1960-му та 1964-му замість неї запустили ТЕС Турбіго-Поненте (Захід) із двома конденсаційними енергоблоками потужністю 70 МВт та 75 МВт (законсервована у 1985-му та остаточно виведена з експлуатації в 1992-му). А з 1967-го почалась робота ТЕС Турбіго-Леванте (Схід), на якій спершу запрацював один конденсаційний енергоблок з паровою турбіною потужністю 250 МВт. У 1970-му до нього додались ще три блоки з показниками 320 МВт і 330 МВт (два). Як паливо станція Турбіго-Леванте використовувала мазут.
У 1990-х роках на майданчику змонтували 4 газові турбіни потужністю по 125 МВт, розраховані на спалювання природного газу. Через котли-утилізатори вони були пов’язані із конденсаційними блоками, що створювало схему комбінованого парогазового циклу. Втім, враховуючи співвідношення потужності парових та газових турбін, останні виконували лише допоміжну функцію, тоді як основну частину необхідної для продукування пару енергії отримували у головних котлах блоків 1 – 4.
В 2003-му блоки 1 та 2 законсервували, а у 2013-му отримали дозвіл на їх демонтаж.
В 2008-му станція пройшла через серйозну модернізацію, під час якої спорудили повноцінний парогазовий енергоблок потужністю 850 МВт. Для цього змонтували дві газові турбіни по 264 МВт, які через котли-утилізатори живлять стару парову турбіну зі складу блоку №4. В роботі також залишили парову турбіну блоку №3. При цьому станція була повністю переведена на природний газ.
У 2013-му через низький попит на електроенергію став на консервацію блок №3.
А в 2020-му уклали угоду на створення ще одного парогазового блоку потужністю 430 МВт, для якого компанія Ansaldo має постачити газову турбіну, котел-утилізатор та генератори.
Видалення продуктів згоряння конденсаційних блоків відбувалось за допомогою димарів висотою до 150 метрів. Котли-утилізатори введених у 2008-му нових газових турбін блоку 4 з’єднані із димарями висотою по 120 метрів.
Зв’язок із енергомережею відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу із напругою 380 кВ.[1][2][3][4][5][6][7][8][9]
Примітки[ред. | ред. код]
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
- ↑ R E P U B B L I C A I T A L I A N A IN NOME DEL POPOLO ITALIANO Tribunale Ordinario di Milano IN COMPOSIZIONE MONOCRATICA S E Z I O N E P E N A L E (PDF).
- ↑ Camagni, P.; Sandroni, S. (22 жовтня 2013). Optical Remote Sensing of Air Pollution: Lectures of a Course Held at the Joint Research Centre, Ispra (Italy), 12-15 April 1983 (англ.). Elsevier. ISBN 978-1-4832-8988-5.
- ↑ Forecasting, U. S. Atomic Energy Commission Office of Operations Analysis and (1971). Forecast of Growth of Nuclear Power: January 1971 (англ.). U.S. Government Printing Office.
- ↑ Carta Boschi e lanche (PDF).
- ↑ Ansaldo Energia Group to service 4 combined cycle power plants in Italy – Power World Analysis. webcache.googleusercontent.com. Архів оригіналу за 19 липня 2017. Процитовано 20 квітня 2020.
- ↑ Edipower Turbigo Thermal and CCGT Power Plant Italy - GEO. globalenergyobservatory.org. Процитовано 20 квітня 2020.
- ↑ Iren signs €180 m Turbigo CCGT extension contract - Modern Power Systems. www.modernpowersystems.com. Процитовано 20 квітня 2020.
- ↑ Comune di Turbigo - Vivere Turbigo - Le vie di Turbigo - Centrale Termica. www.comune.turbigo.mi.it. Процитовано 20 квітня 2020.
- ↑ 2014 Centrale di Turbigo Dichiarazione Ambientale. Архів оригіналу за 20 квітня 2021.