Ломбардія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ломбардія
італ. Lombardia
Regione-Lombardia-Stemma.svg Flag of Lombardy.svg
Герб Прапор
Italy Regions Lombardy Map.png
Регіон:
Ломбардія
Адм. центр Мілан
Країна Італія Італія
Провінції Бергамо
Брешія
Комо
Кремона
Лекко
Лоді
Мантуя
Мілано
Монца і Бріанца
Павія
Сондріо
Варезе
Офіційна мова італійська
Населення
 - повне 10 020 210 (06-2012)
 - густота 419,9 ос./км²
Площа
 - повна 23 861 км²
Веб-сторінка [www.regione.lombardia.it]

Ломба́рдія (італ. Lombardia) — адміністративний регіон в північній Італії. Складається з 12 провінцій. Столиця - Мілан. Населення — 10 020 210[1] осіб (2012).


Географія[ред.ред. код]

Ломбардія розташована в північній Італії між Альпами та долиною річки По. Вона межує з такими регіонами: П'ємонт, Емілія-Романья, Венето, Трентіно, а також зі Швейцарією.

У Ломбардії мешкає одна шоста частина всього населення Італії. Столиця регіону Мілан є найбільшим містом північної Італії.

Провінції[ред.ред. код]

Бергамо (BG), Брешія (BS), Комо (СО), Кремона (CR), Лекко (LC), Лоді (LO), Мантуя (MN), Мілано (MI), Монца і Бріанца, Павія (PV), Сондріо (SO), Варезе (VA).

Річки[ред.ред. код]

Найбільші річки: По (652 км), Адда (312 км), Тічіно (248 км). Найбільші озера: Ґарда, Маджоре, Комо, Луґано, д’Ізео. Найвищі гори: Піццо Берніна (4049 м), Монте Дісґрація (3678 м), Адамелло (3556 м).

Парки[ред.ред. код]

Національний парк Стельвіо. Регіональні природні парки: Північна Адда, Південна Адда, Берґамські пагорби, Північне Ольйо, Південне Ольйо, Берґамські Ороб'є, Ороб'є Вальтеллінезі, Серіо, Адамелло, Верхня Бреш'янська Ґарда, Пінета ді Ап'яно Джентіле є Традате, Спіна Верде ді Комо, Долина Ламбро, Монте Барро, Монтевекк'я, Долина Куроне, Мінчо, Сільськогосподарський парк Мілан-Південь, Ґроане, Мілан-Північ, Ломбардійський парк долини Тічіно, Кампо дей Фіорі.

Пам'ятки історії й культури[ред.ред. код]

Катедральний собор, Павія.

(усі — Мілан),

  • Капелла Коллеоні (Берґамо),
  • Кастелло Віконтео (Павія),
  • Собор (Комо),
  • Собор та хрестильня (Кремона),

Мантуя[ред.ред. код]

  • Герцогський палац
  • церква Сан Себастьян, 15 с.

Мілан релігійний[ред.ред. код]

  • Міланський собор (14-19 ст., видатна пам'ятка доби готики неіталійського, франко-німецького зразка)
  • церква Сант Амброджо,(Базиліка Св. Амвросія, 10-12 ст.)
  • Базиліка Св. Лаврентія
  • церква Санта Марія делле Граціє
  • церква Санта Марія прессо Сан Сатіро, 15 ст.
  • Храм Санто-Стефано Маджоре
  • Храм Сан Марко
  • церква Сан Сісто


Історія[ред.ред. код]

Алегорія Ломбардії з Залізною короною в руці (скульптор Джованні Баратта), Беллін. музей Боде.

Назва Ломбардія походить від імені лангобардів. Протягом двох століть лангобарди прийняли католицьку релігію (раніше вони були аріанами) переможених; їхні мови злилися і переможці підпали під сильний культурний вплив переможених; у IX столітті населення стало вже не германське, а італійське.

Коли припинилася італійська гілка Каролінгів, Ломбардія зробилася об'єктом боротьби між місцевими герцогами і бургундськими королями, поки в 951 році Оттон I не приєднав її знов до римсько-німецької імперії. Залежність від імперії була, проте, чисто фіктивною. Навколишні сеньйоральні володіння частково добровільно, частково мимоволі підкорялися їй; феодальні володарі охоче селилися в містах, де вони, маючи в своєму розпорядженні багатства і прибічників, могли користуватися значним впливом на керівництво. Багато міст склали «ломбардський союз міст», на чолі якого стояв Мілан.

Коли Фрідріх Барбаросса почав свої походи на Італію, він зустрів з боку союзу рішучу протидію. У 1158 році, проте, Мілан здався королеві, сплатив йому данину і видав заручників; Фрідріх отримав можливість коронуватися лангобардською залізною короною. З 28 уповноважених від 14 ломбардських міст і 4 юристів Болонського університету, що відстоювали ідею необмеженості імператорської влади, був складений комітет, який повинен був виробити закони для ломбардських міст; новими законами королеві було надано призначення герцогів, правителів (подеста), суддів; міста позбавлені права укладати союзи, тримати війська, набувати нових земель. Мир на таких умовах не міг бути довговічним, але нова війна закінчилася взяттям і повним руйнуванням Мілана (1162). Через два роки в багатьох містах знову сталися повстання; імператорських правителів прогнали, і міста знов уклали союзи, які скоро злилися в один ломбардський.

Страшна поразка Фрідріха при Леньяно (1176) призвела спочатку до 6-річного перемир'я, а потім до Констанцького миру (1183), за яким міста повернули собі старі вільності; за імператором залишилася лише тінь влади. У наступні десятиліття ломбардські міста швидко розвинулися і розбагатіли, чому сприяли хрестові походи; своєю розкішшю вони приголомшували іноземців. Ломбардський союз розпався; його місце зайняли конфедерації, політичними центрами яких були в Ломбардії Мілан і Павія, а поза нею, на півночі Італії, Флоренція, Болонья, Піза, Генуя, Венеція. Ці конфедерації та окремі міста ворогували між собою; союзи укладалися, видозмінювалися і розпадалися; постійно виникали нові угрупування міст, але проти домагань імператорської влади спочатку вони всі були одностайні.

Музеї Ломбардії[ред.ред. код]

  • Академія Каррара, Бергамо
  • Археологічний музей, Бергамо
  • Палаццо Боромео (Ізола Белла — на острові)
  • Музео цивіко Ала Понцоне (образотворче мистецтво), Кремона
  • Музей страдіваріано, Кремона
  • Пінакотека Брера, Мілан
  • Музей Рісорджименто, Мілан
  • Музей Польді Пеццолі (образотворче мистецтво), Мілан
  • Музей сучасного мистецтва , Мілан
  • Музей Багатті Вальсеккі, Мілан
  • Музей театра Ла Скала, Мілан
  • Музей науки і техніки, Мілан
  • Пінакотека Амброзіана, Мілан
  • Єгипетський музей, Мілан
  • Планетарій, Мілан

Особи, пов'язані з Ломбардією[ред.ред. код]

Церква Сан Сісто, Мілан, музей скульптора Франческо Мессіна

Кухня[ред.ред. код]

Типова страва — різотто алла Міланезе (витончена страва з рису з мозком вола, здобрена цибулею, шафраном, маслом, олією, м'ясним бульйоном і Лодійським сиром). Типові вина — Бонарді, Ольтрепо Павезе, Франчакорта, Вальтелліна.

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Демографічний баланс, червень 2012». ISTAT. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2013-02-26. (італ.)


Італія Це незавершена стаття з географії Італії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.