Торсійне поле

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Торсі́йні (торсіо́нні) поля́ – фізичний термін, спочатку введений математиком Елі Картаном у 1922 році для позначення гіпотетичного фізичного поля, що породжується крутінням простору. Назва походить від англ. torsion – кручення.

Найпростішою з теорій, що вводять кручення, є теорія гравітації Ейнштейна – Картана. Експериментальні спроби виявити торсійні поля не принесли результатів. Сучасною фізикою торсійні поля розглядаються як суто гіпотетичний об’єкт, що не вносить ніякого вкладу в спостеріганні фізичних ефектів.

Останнім часом термін «торсійні» (а також аксіон (англ. axion), спінові (англ. spin), спінорні (англ. spinor), мікролептонні (англ. microlepton)) поля широко використовується в різних псевдонаукових дослідженнях. Також випускаються комерційні продукти, дія яких начебто заснована на використанні «торсійних полів».

Псевдонаукові «торсійні теорії»[ред.ред. код]

Теоретична можливість існування полів кручення послужила підгрунтям для різноманітних псевдонаукових спекуляцій з використанням терміну «торсійний» в масі джерел.

Велику популярність здобула так звана «теорія торсійних полів» академіків РАПН Шипова – Акімова, яка не була визнана науковою спільнотою.

Історія[ред.ред. код]

З середини 80-х років в СРСР була розгорнута програма з експериментального вивчення «торсійних полів» під керівництвом ДКНТ СРСР: спочатку в закритому режимі (за активної участі КДБ і Міністерства Оборони), потім – з 1989 по 1991 рік – у відкритому. Головною організацією відкритих досліджень виступав спочатку Центр Нетрадиційних Технологій (з 1989 по 1991 рік), потім – МНТЦ "ВЕНТ" (керівник – А. Е. Акімов). У липні 1991 року, незабаром після утворення МНТЦ "ВЕНТ" (червень 1991 року) і покладання на неї обов’язків з ведення торсійної програми досліджень, на засіданні Комітету з науки і технологій при Верховній Раді СРСР ця програма досліджень була оголошена лженауковою і припинилася невдовзі після розпаду СРСР.

Концепція торсійних полів була використана А. Е. Акімовим в феноменологічній концепції «EGS-станів» Г. І. Шипова у його «Теорії фізичного вакууму» і В. Л. Дятловим при розробці «поляризаційної моделі фізичного вакууму». Під керівництвом А. Є. Акімова в 1989 році була заснована група, яка розпочала дослідження як державний Центр Нетрадиційних Технологій (ЦНТ) при ДКНТ СРСР.

ЦНТ, а потім спеціально створений під торсійну тематику досліджень МНТЦ "ВЕНТ" співпрацювали з багатьма науковими установами, у тому числі академічними. У 1991 році після скандалу, ініційованого звинуваченнями у фальсифікації результатів і розтраті державних коштів, було проведено розслідування Комітету з науки і технологій, який постановою від 4.07.1991 однозначно охарактеризував дослідження як лженаукові і антинаукові, твердження Акімова та його соратників як «такі, що суперечать уявленням, однозначно встановленим сучасною наукою, і, незважаючи на використовувану квазінаукову термінологію, бездоказовими, логічно і науково не обгрунтованими», зазначив, що на підтримку досліджень торсійних полів були витрачені мільйони рублів (за твердженнями самого Акімова 500 мільйонів), однак при цьому «наукова громадськість ні по яких каналах відкритих публікацій, ні по закритих каналах з цими відкриттями не ознайомлена (є тільки одна приватна публікація, в наш час[Коли?] спростована)», і у зв’язку з цим виніс рекомендацію припинити фінансування досліджень. Як стверджує академік Кругляков в доповіді на президії РАН, група була розпущена, а Акімов звільнений, після чого Акімов «організував мале підприємство з гучною назвою “Міжнародний інститут теоретичної та прикладної фізики” при РАПН». За версією А. Є. Акімова, однак, ніхто в зв’язку з цим скандалом ні ЦНТ, ні МНТЦ "ВЕНТ" не розформовували, а Міжнародний Інститут Теоретичної та Прикладної Фізики, пізніше перетворений у приватну компанію ЮВІТОР, є прямим продовженням цієї групи. В рамках цих організацій А. Е. Акімов та Г. І. Шипов продовжили самостійну роботу з розвитку своїх концепцій торсійних полів.

Основні положення[ред.ред. код]

Основні положення псевдонаукової теорії викладені в книзі Г. І. Шипова «Теорія фізичного вакууму». Згідно з Г. І. Шиповим, існує сім рівнів реальності:

В інтерпретації Шипова і Акімова «торсійні поля», на відміну від фізичних полів, не мають енергії, для «них немає поняття розповсюдження хвиль або полів», але при цьому вони «переносять інформацію», причому ця інформація є «відразу у всіх точках простору-часу».

У ряді публікацій з’являлися вказівки на численні властивості впливу торсійних полів на речовину – від різкого підвищення провідності металів до лікувального ефекту в медицині і аж до взаємодії з якимсь "хвильовим геномом", причому в якості методик вимірювань в публікаціях, присвячених експериментальному підтвердженню існування торсійних полів і ефектів, що викликаються ними, використовувалися такі езотеричні та окультні методи та матеріали, як біолокація і «структурована людською думкою вода». На цьому грунті швидко з’явилися комерційні структури, що пропонують «торсійні» послуги різного роду.

Критика[ред.ред. код]

Теорія «торсійних полів» Акімова і Шипова відкидається науковим співтовариством і характеризується як псевдонаукова концепція, заснована на вільному і помилковому трактуванні теорії Ейнштейна – Картана і деяких не цілком коректних розв'язків рівнянь Максвелла.

Концепція «торсійних полів» неодноразово засуджувалася Комісією РАН з боротьби з лженаукою. Критики стверджують, що жоден із заявлених ефектів впливу торсійних полів на речовину не отримав експериментального підтвердження, а деякі з них були експериментально спростовані. Відповідно до заяв академіків РАН Е. Б. Александрова і Е. П. Круглякова дослідження, проведені в Інституті загальної фізики РАН та інших, показали відсутність будь-яких дій торсійних генераторів на матерію і світло. Згідно з твердженням М. С. Бродина, директора Інституту фізики НАН України, під час вивчення наданого інститутові генератора торсійних полів досліджувальна комісія зробила однозначний висновок, що для пояснення спостережуваних ефектів не потрібне залучення будь-яких нових полів. При вивченні зразка металу з нібито підвищеною, під впливом торсійних полів, провідністю було виявлено як повну відсутність заявленого ефекту, так і грубі методологічні помилки в попередніх вимірах, проведених представниками МНТЦ «ВЕНТ».

Публікації[ред.ред. код]

Теорія торсійних полів і їх експериментальний пошук[ред.ред. код]

Псевдонауковий торсійний напрям[ред.ред. код]

Публікації представників напрямку[ред.ред. код]

Посилання з критикою[ред.ред. код]