Трихлорізоціанурова кислота
| Трихлорізоціанурова кислота | |
|---|---|
| |
 |
 Симклозен
|
| Назва за IUPAC | 1,3,5-трихлор-1,3,5-триазин-2,4,6-тріон |
| Інші назви |
|
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 87-90-1 |
| PubChem | 6909 |
| Номер EINECS | 201-782-8 |
| KEGG | D05985 |
| ChEBI | 33015 |
| RTECS | XZ1925000 |
| SMILES | ClN1C(=O)N(Cl)C(=O)N(Cl)C1=O |
| InChI | 1/C3Cl3N3O3/c4-7-1(10)8(5)3(12)9(6)2(7)11 |
| Номер Бельштейна | 202022 |
| Номер Гмеліна | 240759 |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | C3Cl3N3O3 |
| Молярна маса | 232,41 г/моль |
| Зовнішній вигляд | Безбарвна тверда речовина |
| Густина | 2.19 ± 0.1 г/см3 |
| Тпл | з 246°C до 247°C |
| Ткип | розкладається |
| Розчинність (вода) | 1.2% |
| Розчинність (інші розчинники) | Розчинний у хлорвуглеводних, ацетоні та ацетонітрилі |
| Структура | |
| Координаційна геометрія |
площинна |
| Небезпеки | |
| ГГС піктограми |   
|
| ГГС формулювання небезпек | 272, 302, 319, 335, 410 |
| ГГС запобіжних заходів | 210, 220, 221, 261, 264, 270, 271, 273, 280, 301+312, 304+340, 305+351+338, 312, 330, 337+313, 370+378, 391, 403+233, 405, 501 |
| Головні небезпеки | Подразник легень |
| Температура спалаху | NA |
| Пов'язані речовини | |
| Пов'язані речовини | Ціанур хлорид Дихлорізоціанурова кислота Трибромізоціанурова кислота |
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
Трихло́різоціану́рова кислота́ — органічна сполука з хімічною формулою C3Cl3N3O3. Використовується як промисловий дезінфікуючий засіб, відбілюючий засіб та як реагент в органічному синтезі.[1][2][3] Це білий кристалічний порошок, який має сильний «запах хлору». Іноді продається у вигляді таблеток або гранул для домашнього та промислового використання.
Синтез[ред. | ред. код]
Трихлорізоціанурову кислоту отримують з ціанурової кислоти шляхом реакції з газоподібним хлором і тринатрій ціануратом.[4]
Додатки[ред. | ред. код]
Сполука є дезінфікуючим, альгіцидним і бактерицидним засобом переважно для басейнів і барвників, а також використовується як відбілюючий засіб у текстильній промисловості. Вона широко використовується в цивільній санітарії для басейнів і мінеральних джерел, для профілактики та лікування захворювань у тваринництві та рибальстві, для консервації фруктів і овочів, очищення стічних вод, як альгіцид для переробленої води в промисловості та кондиціонуванні повітря, для обробки проти усадки вовни, для обробці насіння та в органічному хімічному синтезі. Вона використовується в хімічному синтезі як джерело газоподібного хлору, яке легко зберігати та транспортувати, на неї не поширюються обмеження на транспортування небезпечного газу, а її реакція з соляною кислотою дає відносно чистий хлор.[5]
Трихлорізоціанурова кислота, яка використовується в басейнах, легше використовувати, ніж газоподібний хлор. Вона повільно розчиняється у воді, але під час реакції концентрація ціанурової кислоти в басейні буде зростати.
Дивись також[ред. | ред. код]
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ . New York. ISBN 0471936235.
{{cite encyclopedia}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Barros, J. C. (2005). Trichloroisocyanuric acid. Synlett. 2005 (13): 2115—2116. doi:10.1055/s-2005-872237.
- ↑ Tilstam, Ulf; Weinmann, Hilmar (July 2002). Trichloroisocyanuric Acid: A Safe and Efficient Oxidant. Organic Process Research & Development. 6 (4): 384—393. doi:10.1021/op010103h.
- ↑ Chattaway, F. D.; Wadmore, J. Mello (1902). XX.—The constitution of hydrocyanic, cyanic, and cyanuric acids. J. Chem. Soc., Trans. 81: 191—203. doi:10.1039/CT9028100191.
- ↑ L. Lerner (2011). Chlorine. Small-Scale Synthesis of Laboratory Reagents with Reaction Modeling. CRC Press. ISBN 9780367383046.