Фенін Олександр Іванович
| Фенін Олександр Іванович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
10 серпня, 1865, село Грузьке, Бахмутського повіту, Катеринославської губернії, Російської імперії |
| Помер |
24 січня 1944 Прага, Протекторат Богемії та Моравії |
| Військове звання | Прапорщик |
| Партія | Конституційно-демократична партія |
Фенін Олександр Іванович (10.08.1865-24.01.1944) гірничий інженер, промисловець, державний діяч, з 1907 по 1919 рік заступник голови Ради З'їздів Гірничопромисловців Півдня росії, керуючий відділом торговлі і промисловості при Особливій нараді при Головнокомандуючому ЗСПР у 1919 році, декан при Вищій гірничій академії Пшимбрамі[cs].
Біографія[ред. | ред. код]
Олександр народився 10 січня 1865 році у селі Грузькому, Бахмутського повіту (сучасне село Грузьке, Шахівської ОТГ, Покровського району, Україна) в родині дворян Івана Феніна і Катерини, до шлюбу Ларіної. Перші роки життя Олександра пршли у рідному селі Грузькому. У 1871 році родина Феніних переїхала у маєток Хлопове який знаходився Райське. У 1875 Олександр разом з родиною переїхав у Харків, де склав успішно іспит на вступ у перший клас Харківського реального училища. В цей же час він отримував домашню освіту, його викладачем по загальнім предметам був педагог Куплєвський А. О., вчителем французької мови швейцарець Жюль, вчитель німецької мови Пуранде І. Г.
У 1883 Олександр кінчив гірниче училище та поступив на навчання у Петербурзький Гірничий Інститу. Після закінчення інституту у 1889 році Фенін пішов служити у 124-й Воронезький полк, який базувався у Харкові, під час служби він витримав екзамен на прапорщику запасу.
У 1890 році він поступив помічником інженером Штедінг Е. О. на шахті № 19 "Французької Вугільної Компанії" у Юзівці. З 1895 року був керівником Вознесенського рудника П. О. Карпова, потім біля трьох років був завідуючим шахти Сергій у сучасній Макіївці. В цей же час Фенін одружився з Емілією-Карлотою Теодорою Вагнер. Після одруження родина переїхала до Москви а далі до Санкт-Петербургу. У 1895 році Олександр повернувся в Донбас, де до 1899 року завідував спочатку розвідками вугільних родовищ, а в подальшому будівництвом і експоутацією Вірівського рудника. У 1900 році Олександр був нагороджений особистою медаллю комітету Паризкої виставки. З 1899 по 1911 рік він був директором-розпорядником Максимівського рудника. У 1905 році Фенін разом з родиною покинув Донбас та переїхав у Харків. В цей же час він купив маєток у селі Іскрівці, Полтавського повіту і почав будувати двоповерховий будинок у Харкові.
Після революції 1905 року Олександр став членом Конституційно-демократичної партії. А з 1907 року обійняв посаду заступника голови Ради Зїзду гірничопромисловців Півдня росії, і обирався на цю посаду до 1919. З початком Першої світової війни Олександр став членом Харківського віділленя Військово-промислового комітету. На Лютневу революцію Олександр відреагував вкрай негативно, в січні 1918 року його заарештували більшовики. У квітні 1918 року він разом у складі делегації промисловців їздив до Києва на перемовини з вимогами до Ради народних міністрів УНР, змінити фінансово-економічну політику уряду. Після гетьманського перевороту і проголошеня Української Держави Фенін став членом Союзу промисловців, торговлі, фінансів і сільського господарства України. Після Антигетьманського перевороту наприкінці 1918 року Фенін покинув Харків та переїхав на Дон, де вступив до лав Донської армії. Наприкінці 1918 року обійняв посаду Міністра торговлі і промисловості у Донському уряді отамана Краснова. Влітку 1919 року Фенін повернувся у Харків де відновила роботу Рада Зїзду гірничопромисловців півдян росії. Наприкінці 1919 року повернувся на Дон де приймав участь у засіданні Особливої наради, куди його запросили розробляти економічної програми. У листопаді 1919 року він був обраний керуючим відділом торговлі та промисловості при Особливій нараді головнокомандувача півдня росії.
Після розгрому білого руху у 1920 році Фенін разом з родиною виїхав у Єгипет де проживав до 1922 року. У Єгипті він проводив гіологічні розвідки на узбережжі Червоного моря та Синайського півострова. У 1922 році разом з родиною переїхав до Чехословаччини і оселився у Празі, перші роки займався геологорозвідкой на Закарпатті. Пізніше працював деканом гірничої секції при Вищій гірничій академії у Пшибрамі, був діячєм російського промислового та фінансового союзу. Одною з головних робіти Олександра на еміграції стала книга спогадів "Спогади інженера. До історії соціального і господарського розвидку Росії (1886-1906), яка була видана у Празі у 1938 році.
Помер Олександр 24 січня 1944 року у Празі.
Твори[ред. | ред. код]
- рос. Воспоминания инженера: К истории обществ. и хоз. развития России (1883-1906 г.г.) / А.И. Фенин; Рус. ин-т в Праге. — Прага, 1938. - 176 с
Див. також[ред. | ред. код]
- Рада з'їздів гірничопромисловців півдня Росії
- Особлива нарада при Головнокомандуючому Збройними силами на Півдні Росії
Джерела[ред. | ред. код]
- Стаття: Мєдвєдєв А. В. Життєвий шлях гірничого інженера Феніна. "Старий рудник" Історико-краєзнавчий альманах № 1 ("альманах в евакуації"), редактор упорядник С. П. Луковенко. Запоріжжя 2022. 100 ст.