Фолькунги

Герб династії Фолькунгів

Фолькунги - династія шведського походження, яка правила Швецією з 1248 до 1364 року, Норвегією з 1319 до 1387 року, Данією з 1375 до 1387 року.

Шведська гілка

Засновником династії був Біргер Ярл, який походив з маєтку Бьєлбу. Тому доволі часто цю династію називають династією Бьєлбу. Фолькунгами ж у час Біргера називали прихильників старих прав, які боролися проти центральної влади та податкового тягара, що уособлювали королі з династії Бьєлбу. Виникла деяка плутанина, коли назва супротивників Біргера Ярля перейшла на назву всій його династії. Останній зумів розгромити Фолькунгів на чолі із лагманом Вестергетланда Ескілем Магнусоном. Після цього назву Фолькунгів стали ототожнювати з династією ярла Біргера.

Королі цієї династії проводили політику централізації влади, за їх часів Швецію було консолідовано у єдину державу. До цього - це була фактично федерація напівнезалежних володінь. За королів Фолькунгів сепаратистських спротив в цілому було зламано. При цьому було закріплено права світських та церковних магнатів.

Водночас продовжувалася політика захоплення Фінляндії. У 1249-1250 роках було здійснено 2-й хрестовий похід, під час якого шведи оволоділи центральною частиною Фінляндії, а у 1293-1300 роках - в ході чергового походу Швеція завоювала західну Карелію. У 1323 році було встановлено кордони з Новгородською республікою (Орехівська угода).

У 1352 році засновано місто Стокгольм, яке у 70-х роках цього ж століття стає столицею Швеції. Водночас поступово зростає вплив іноземців, особливо німців у великих та портових містах країни.

Проте намагання посилити королівську владу та зменшити вплив аристократії призвели до падіння династії Фолькунгів у Швеції.

Фолькунги - королі Швеції

• Вальдемар I, 1250—1275
• Магнус III Ладулос, 1275—1290
• Біргер I, 1290—1319
• Магнус IV, 1319—1363
• Ерік XII, 1356-1359
• Гокан I, 1362-1364

Норвезька гілка

Намагамаючись розширити свій вплив Фолькунги укладали шлюби із сусідніми країнами. Один з синів Магнуса III Ерік одружився на Інгеборзі, доньці Ґокона V, короля Норвегії. Цим самим Фолькунги отримали можливість висуватися претензії на норвезькій трон. Нагода ця видалася, коли Ґокон V помер у 1319 році. Водночас його онук Магнус Еріксон стає королем Швеції. Він також висунув права на трон Норвегії. У 1319 році він при підтримці норвезької знаті та церкви зумів стати володарем Норвегії. З цього моменту династія Фолькунгів очолила Норвегію.

Період правління Фолькунгів характеризує з одного боку посилення королівської влади, з іншого зростає вплив із-за кордону, зокрема Ганзи. Король Ґокон Фолькунг укладає шлюб з донькою Вальдемара IV, короля Данії, який не мав спадкоємців. Це у подальшому надало можливість Фолькунгам отримати права на трон Данії. При цьому вони зберігли свої права на шведську корону.

Фолькунги - королі Норвегії

• Магнус VII, 1319—1363.
• Гокан VI, 1355-1380
• Олаф IV, 1380-1387

Данська гілка

У 1363 році король Ґокон VI Фолькунг, що володів Норвегією, уклав шлюб з Маргаритою, донькою Вальдемара IV, короля Данії. Тим самим Фолькунги зробили ще один крок на приєднання до своїх володінь ще однією скандинавської країни. У 1375 році після смерті Вальдемара IV син Ґокона Олаф Фолькунг став королем Данії. У 1380 році він стає ще королем Норвегії. Саме за часів Фолькунгів Данія та Норвегія знову об'єднуються однією родиною. Інтереси свого сини просувала Маргарита Данська. Фактично саме вона замість Олафа володарювала у Данії й Норвегії. Водночас почалася підготовка до захопленню Швеції, знать якої готувалася підтримати Фолькунгів супротив короля Альбрехта. Але завчасна смерть Олафа у 1387 році унеможливила план щодо об'єднання трьох країн під владою Фолькунгів. Проте завдяки авторитету та енергії Маргарити Данської у 1397 році була створена Кальмарська унія, яка трималася до 1523 року.

Фолькунги - королі Данії

• Олаф II, 1375-1387

Джерела

• Lindkvist, Thomas with Maria Sjöberg (2006) Det svenska samhället 800-1720. Klerkernas och adelns tid, Andra upplagan (Lund: Studentlitteratur) ISBN 91-44-01181-4