Фотофізичний процес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Фотофізичний процес (англ. photophysical process, рос. фотофизический процесс) — фотозбудження та наступні процеси, що переводять молекулярну частинку (чи тверде тіло) з одного електронного стану в інший електронний стан шляхом випромінювальних чи безвипромінювальних переходів. Хімічні перетворення при цьому не відбуваються.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Фотофізичні процеси визначаються взаємним розташуванням енергетичних рівнів, які відповідають різних електронним станам молекули, та ймовірностями (або константами швидкостей) переходу молекули з одного стану у інший.

У основному електронному стані ароматичні молекули мають парне число електронів й сумарний спін, рівний нулю, — це синглетний стан молекули. Вільні радикали мають непарне число електронів й спін, рівний 1/2; бірадикали мають парне число електронів та спін, рівний 1. За низьких температур аж до кімнатної заселені майже винятково нульові коливальні рівні молекули. При поглинанні кванту світла у видимій або ультрафіолетовій області спектру молекула переходить у один із збуджених синглетних станів При цьому заселяються вищі коливальні рівні цих станів. Такий стан молекули отримав назву франк-кондонівського стану. За час порядку сек відбувається перехід на нульовий коливальний рівень збудженого електронного стану — процес, який носить назву конверсії. Якщо молекула в результаті поглинання квнту опинилася у стані або більш високому, то перехід у стан відбувається без випромінювання за час порядку сек.


Флуоресценція[ред. | ред. код]

Квантовий вихід флуоресценції представляє відношення числа випромінених квантів світла з стану до числа поглинутих квнтів світла. Зокрема, коли ймовірність випромінення кванту флуоресценції визначається лише трьома переходами:

1) повернення у стан без випромінення

2) повернення до стану із випроміненням кванту світла флуоресценції

3) ізоенергетичний перехід на один з високих коливальних рівнів низнього триплетного стану із наступною швидкою ( сек) внутрішньою конверсією на нульовий коливальний рівень цього стану. Перехід із стану у стан або із стану у стан називається інтерконверсією (або інтеркомінаційним переходом).

Якщо константи цих переходів позничити відповідно то для цього часткового випадку квантовий вихід флуоресфенції визначається співвідношенням

Час флуоресфенції виражається через ті самі константиЦ:

З цих рівнянь слідує, що

де  — мінімальний випромінювальний час життя збудженого стану. Ця величина може бути обчислена з спектру поглинання по формулі теорії випромінювання[1].

Універсальне співвідношення Степанова (співвідношення Кеннарда-Степанова) — співвідношення між спектрами поглинання й люмінесценції складних молекул. Воно виражає в узагальненому вигляді спектрально-енергетичні характеристики люмінесценції складних молекул (такі, як правило Стокса) й є аналогом закону випромінювання Кірхгофа, встановлюючи зв'язок між потужністю люмінесценції й теплового випромінювання системи[2].

Джерела[ред. | ред. код]

  • Глосарій термінів з хімії / Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. ISBN 978-966-335-206-0

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Х.С.Багдасарьян - Двухквантовая фотохимия.
  2. Б.И.Степанов - Универсальное соотношение между спектрами поглощения и люминесценции сложных молекул.