Худаш Лідія Сергіївна
| Худаш Лідія Сергіївна | |
|---|---|
| Народилася |
15 лютого 1927 Дубровиця |
| Померла | 24 серпня 2017 (90 років) |
| Діяльність | поетка |
Лідія Сергіївна Худаш (уроджена Шевело, творчий псевдонім Лідія Шевело; 15 лютого 1927, Дубровиця, Рівненська область — 24 серпня 2017) — поетеса, кандидат педагогічних наук, доцент, етнограф, літературознавець.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася у сім'ї простих хліборобів з містечка Дубровиця. У шість років пішла до польської школи (української у містечку не було). Закінчила дев'ятий клас вже в українській школі.
У 1944 році вступила підготовчі курси при Київському педагогічному інституті, після закінчення яких у 1945 році розпочала навчання на філологічний факультет цього ж інституту. У тому ж році продовжила вивчення української філології у Львівському державному педагогічному інституті. У 1948 році Лідія Шевело вийшла заміж за студента цього ж інституту Михайла Худаша. Після закінчення інституту в 1949 році до 1952 року навчалася в аспірантурі Київського науково-дослідного інституту педагогіки, на відділі методики української літератури.
У 1952—1956 роках працює старшим викладачем методики викладання української літератури Кременецького педагогічного інституту. Після переведення кафедри української літератури до Львівського державного університету ім. І.Франка на посаді викладача методики викладання української літератури у Львівському педагогічному інституті. У 1957 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Вивчення прози І. Я. Франка в 9-му класі середньої школи», яку написала в аспірантурі під керівництвом Тетяни Бугайко.
З 1961 року працює у Львівському державному університеті ім. І.Франка. До 1963 року виконувачем обов'язки доцента кафедри української літератури, у 1963—1968 роках на цій же посаді на кафедрі педагогіки і психології. У 1964 році отримала вчене звання доцента кафедри педагогіки і психології. З 1968 про 1973 рік працює доцентом кафедри педагогіки і психології.
У 1973 році підготувала докторську дисертацію «Урок української літератури в середній школі» (проблемний, дослідницький метод викладання), яка була обговорена на кафедрі і рекомендована до захисту. Проте захистити її не вдалося. У цей час в Україні йшла жорстока боротьба радянської влади з так званим «буржуазним націоналізмом». На основі сфабрикованих матеріалів чимало відомих вчених, викладачів Львівському університету було звільнено. А Лідії Худаш не дозволили працювати навіть у середній школі.
Після двох років пошуків роботи її взяв на посаду молодшого наукового співробітника в Музей етнографії та художнього промислу тодішній директор Юрій Гошко. Вона перекваліфікувалася на етнографа. Згодом отримала звання старшого наукового співробітника. Проректор та Почесний Академік «Малої Академії літератури і журналістики», зараз «Міжнародна Академія літератури і журналістики».
Наукова та літературна творчість[ред. | ред. код]
Під час роботи у Львівському університеті вона підготувала та видала друком монографії: «Вивчення творчості Івана Франка в школі» (1962); «Вивчення творчості Марка Вовчка в школі» (1964); «Підвищення ефективності уроку з літератури» (1974). Також опублікувала брошури, посібник.
У музеї етнографії та художнього промислу вона досліджувала такі наукові теми, як: «Сім'я і сімейний побут поліщуків (в ретроспективному розвитку)», «Світосприймання і вірування». Свої дослідження вона виклала в книзі «Общественный, семейный быт и духовная культура населення Полесья» (Минск: Наука и техника, 1987), монографії «Дитячі та юнацькі свята» (1982). Надрукувала 10 брошур з української обрядовості.
Свої поетичні твори підписує за дівочим прізвищем — Лідія Шевело. На її творчість вплинули науково-етнографічних експедиції по Україні. З 1985 видала 15 збірок поезій. У 2006 році вибрані твори вийшли у двох томах, у 2013 році — третій том.
Понад 80 віршів Лідії Шевело покладено на музику. Вийшли друком три пісенники (в одному композитор Галина Мартиненко, а у двох — Віра Євтушек).
Завдяки їй побачили світ книжки: Віра Огієнко. «Наш родич Іван Огієнко» та Дмитро Грицько-Цяпка «Вибрані поезії» (вояк УПА, який проживає в Австралії).
Відзнаки[ред. | ред. код]
Лідія Шевело є лауреатом літературної премії «Гілка Золотого каштана» (2002), Огієнківської премії у галузі громадської, політичної та духовної діяльності (2008) та Міжнародної літературної премії «Кредо Івана Франка», (заснована літературно-мистецьким об'єднанням українців в Чикаго, департаментом МАЛіЖ зв'язків із європейськими країнами м. Париж та Міжнародною Академією літератури і журналістики, Україна).
Джерела[ред. | ред. код]
- Лідія Сергіївна Худаш (Лідія Шевело): біобібліогр. покажч. / МАУП, Львів. ін-т. — Львів: Кобзар, 2007. — 111 с.
- Якубовська М. Лідії Шевело (Л. С. Худаш) — 85. Педагог, етнограф, поетеса [Архівовано 21 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Іван Огієнко і сучасна наука та освіта: науковий збірник: серія історична та філологічна / [редкол.: О. М. Завальнюк (гол. ред.), Є. І. Сохацька (відп. ред.) та ін.]. — Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2012. — Вип. IX
- Сохацька Є. І. Творчі здобутки лауреатів Огієнківської премії: Лідія Шевело / Є. І. Сохацька // Іван Огієнко і сучасна наука та освіта. Сер. : Історична та філологічна. — 2013. — Вип. 10. — С. 328—329.
Посилання[ред. | ред. код]
- Два свята в один день [Архівовано 28 січня 2018 у Wayback Machine.]
- Л. С. Шевело — берегиня отчої землі [Архівовано 21 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Пішла з життя дубровицька поетеса Лідія Шевело [Архівовано 5 грудня 2017 у Wayback Machine.]