Рівненська область

Рівненська область
Герб Рівненської області	Прапор Рівненської області
Основні дані
Прізвисько:	Рівненщина
Країна:	Україна
Утворена:	4 грудня 1939 року
Код КОАТУУ:	56000
Населення:	▲ 1 157 163 (на 1.04.2013)
Площа:	20047 км²
Густота населення:	57.5 осіб/км²
Поштові індекси	33000—35867
Телефонні коди:	+380-36
Обласний центр:	Рівне
Райони:	16
Міста:; обласного значення; районного значення	; 4; 7
Смт:	16
Села:	999
Селища:	3
Селищні ради:	16
Сільські ради:	338
Номери автомобілів:	BK
Інтернет-домени:	rovno.ua; rv.ua
Обласна влада
	33028, м.Рівне, майдан Просвіти, 1
Веб-сторінка:	http://www.rv.gov.ua/sitenew/main/ua
Голова ОДА:	Берташ Василь Михайлович
Рада:	Рівненська обласна рада
Голова ради:	Кічатий Юрій Святославович

Рі́вненська о́бласть (до 1991 року — Ровенська область) — область в Україні. Розташована на північному заході країни. Площа області становить 20,1 тис. км² (3,3 % площі території України). Населення 1 154,2 тис. осіб (на 1 січня 2011 року). Центр області — місто Рівне. Утворена 4 грудня 1939 року.

Зміст

1 Географічне розташування
2 Рельєф
3 Річки. Озера
4 Адміністративний устрій
5 Загальна інформація
6 Населення
- 6.1 Найбільші міста
7 Туризм
- 7.1 Сім чудес Рівненщини
- 7.2 Пам'ятки
8 Див. також
9 Сусідні області
10 Виноски
11 Посилання

Географічне розташування [ред.]

Територія області розташована між 50°01' та 51°58' північної широти й між 25°01' та 27°38' східної довготи. Протяжність області з півночі на південь 215 км, а із заходу на схід — 186 км. Межує на півночі з Брестською та Гомельською областями Білорусі, на сході з Житомирською, на південному сході з Хмельницькою, на півдні з Тернопільською, на південному заході із Львівською, на заході з Волинською областями.

Рельєф [ред.]

За висотою своєї поверхні область поділяється на північну частину, яка розташована в межах Поліської низовини, у тому числі Клесівської рівнини, (переважні висоти 140—180 м, мінімальна висота 134 м у долині річки Горинь), та південну частину, яка розташована на Волинській височині (переважні висоти 200—300 м). Найвищими її ділянками, що піднімаються понад 300 м, є Півчанська височина (до 361 м), Мізоцький кряж (до 342 м), а також Рівненське плато і Гощанське плато. На крайньому півдні в межі області заходять схили Подільської височини, зокрема Кременецькі гори, де розташована найвища точка Рівненщини — 372 м.

Річки. Озера [ред.]

Всього в області налічується 171 річка завдовжки понад 10 км. Усі вони належать до басейну Дніпра. Головною водною артерією є річка Горинь (довжина в межах області 386 км) зі своєю найбільшою притокою Случем. З інших значних річок на Рівненщині протікають Стир, Льва, Ствига, на крайньому північному заході — Прип'ять.

В області понад 500 озер різного походження (карстові, заплавні та інші). Серед них — Нобель, Біле, Лука, Велике Почаївське. Збудовано 31 водосховище (найбільші — Хрінницьке, Млинівське, Боберське) та понад 300 ставків.

Див. також Річки Рівненської області.

Адміністративний устрій [ред.]

До складу області входять 16 районів, 4 міста обласного підпорядкування, 7 міст районного підпорядкування, 16 селищ, 1002 сільський населений пункти.

Загальна інформація [ред.]

Рівненська область розташована в північно-західній частині України й займає територію 20,1 тисячі квадратних кілометрів.
Рівненщина межує з Берестейською та Гомельською областями Білорусі, Житомирською, Хмельницькою, Тернопільською, Львівською та Волинською областями.
Адміністративно-територіально Рівненська область поділяється на 16 районів, 1031 населений пункт.
Населення області становить 1,2 мільйона осіб.
Територія нинішньої Рівненської області була заселена ще з доби пізнього палеоліту, тобто приблизно 40—10 тисяч років тому. Про це свідчать численні археологічні знахідки.
На теренах області виявлено близько 100 залишків стародавніх поселень та могильників.
У VI—VII століттях край населяло плем'я дулібів-волинян.
Наприкінці Х століття Волинь, у тому числі й Рівненщина, входила до Володимирського князівства.
Визначну роль в історії краю відіграли Дорогобуж і Пересопниця, які в XI—XII століттях були центрами удільних князівств.
До 1283 року належить перша письмова згадка про місто Рівне, коли тут відбулася битва польських та литовських військ.
Після 1340 року територія нинішньої Рівненської області відійшла до складу Великого князівства Литовського.
В 1506 р. маршалком Волинської землі був Федор (Федько) Янушкевич, а з 1507 р. Острозький Костянтин Іванович.
1576 року в Острозі князь Костянтин-Василь Острозький, син Костянтина Івановича, заснував слов'яно-греко-латинську Академію — перший в Україні і в Східній Європі вищий навчальний заклад.
До 1629 року належить перший відомий перепис населення Волинського воєводства. Найбільшими містами на той час були Острог, Корець, Степань, Рівне, Дубно.
У середині XVII століття територія Рівненської області була охоплена визвольною війною під проводом гетьмана Богдана Хмельницького.
У 1793 році, після підписання російсько-пруського договору, частина території Рівненщини увійшла до складу Росії.
На початку квітня 1919 року у Рівному перебував уряд Української Народної Республіки.
За Ризьким мирним договором 1921 року територія Рівненщини відійшла до складу Волинського воєводства Польщі.
Після приєднання Західної України до УРСР Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 грудня 1939 року було утворено Рівненську області.
У роки Другої світової війни під час окупації місто Рівне було центром рейхскомісаріату «Україна».
На теренах краю в роки гітлерівської окупації активно діяли українські патріоти, що об'єдналися в Українську Повстанську Армію.
2 лютого 1944 року — день визволення міста Рівного від німецько-фашистських загарбників.
На Рівненщині є понад 100 родовищ 14 видів корисних копалин.
Рівненщина — європейський монополіст базальту.
Рівненська область має великі запаси бурштину.
Понад 850 тисяч гектарів становить площа лісового фонду області, а загальний запас деревини становить 103 мільйони кубометрів.
У Радивилівському районі, поблизу села Дружба, на уступі Подільського плато містяться найвищі точки області — 372—374 метри.
В економіці області переважають галузі електроенергетики, хімічної, легкої, лісової, деревообробної, харчової промисловості, виробництва будматеріалів, металообробки, машинобудування.
Трудові ресурси області становить 54 відсотки від загальної кількості населення.
Область перетинають автомагістралі Київ—Варшава, Київ—Берестя, Київ—Львів, Львів—Житомир, Київ—Чернівці.
Експлуатаційна протяжність залізничних колій в області становить 588 кілометрів, протяжність автомобільних шляхів — 7535 кілометрів.
Територією Рівненщини протікає 170 великих та малих річок. Найбільші з них — Прип'ять, Стир, Горинь, Случ. Останні з них належать до басейну ріки Прип'ять.
На території області — 52 озера, загальна площа яких понад 260 квадратних кілометрів. Найбільші озера — Нобель, Біле, Острівське.
В області діє 225 промислових підприємств.
На Рівненщині працює понад 680 сільськогосподарських підприємств різних форм господарювання.
Торгівельна галузь області — це понад 3500 крамниць.
Підприємства області торгують з 44 країнами світу.
На Рівненщині налічується 1715 пам'яток та 10 музеїв.

Населення [ред.]

Докладніше: Населення Рівненської області

На 1 лютого 2013 року чисельність населення Рівненської області - 1 157 117 осіб, в тому числі них 553 177 (47,8%) міського та 603 940 тис. (52,2%) сільського.

Для населення Рівненської області характерні значні міжрайонні відмінності у народжуваності та смертності. Найвищі показники народжуваності характерні для північних поліських районів — Рокитнівського — 22.3 на 1000 осіб у 2009 р. (середньоукраїнський показник — 11.3), Володимирецького — 21.6, Березнівського — 20.7, Сарненського — 19.0 та інших. Для цих же районів характерна і найнижча смертність — 12.0 у Сарненському районі (середньоукраїнський показник 15.3), Рокитнівському районі — 12.4, Березнівському — 13.4. Народжуваність у південних районах є меншою — від 8.9 у місті Острог та 11.5 у Демидівському районі до 15.2 у Корецькому. Загалом для всіх південних районів області крім Рівненського та міст Рівне та Дубно характерна депопуляція. Найбільше скорочується населення Демидівського району −7.0 на 1000 осіб.

У 2007—2008 роках середня очікувана тривалість життя становила 68.90 років (чоловіки 62.97,жінки 75.36)

Національний склад населення Рівненської області станом на 2001 рік^[1]

№	Національність	Кількість осіб	Відсоток до загальної кількості
1	Українці	1 123 401	95,90 %
2	Росіяни	30 129	2,57 %
3	Білоруси	11 827	1,01 %
4	Поляки	2 031	0,17 %
5	Євреї	455	0,04 %
6	Молдавани	364	0,03 %
7	Чехи	333	0,03 %
8	Вірмени	314	0,03 %
9	Азербайджанці	274	0,02 %
10	Німці	252	0,02 %
11	Інші	2 065	0,18 %
	Разом	1 171 445	100 %

Найбільші міста [ред.]

Міські населені пункти з кількістю жителів понад 4,0 тисячі
за даними Держкомстату^[2]^[3]

Рівне	▲250,2	Володимирець	▲8,9
Кузнецовськ	▲41,3	Млинів	▲8,5
Дубно	▼38,0	Квасилів	▲8,1
Костопіль	▲31,4	Клевань	▲7,7
Сарни	▼28,7	Корець	▼7,4
Здолбунів	▼24,5	Зарічне	▲7,1
Острог	▲15,6	Рокитне	▼6,8
Березне	▼13,4	Гоща	▲5,4
Радивилів	▲10,5	Клесів	▲4,6
Дубровиця	▼9,4	Степань	▲4,1

Туризм [ред.]

Костел св.Іоанна Хрестителя в Дубровиці

На території Рівненської області розташовано: 1088 пам'яток археології (з них — 20 національного значення), 1761 пам'ятка історії, 352 пам'ятки архітектури та містобудування (з них — 109 національного значення), 84 пам'ятки монументального мистецтва. До Списку історичних населених місць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. за № 878, включено 13 населених пунктів Рівненської області: Березне, Володимирець, Гоща, Дубно, Дубровиця, Клевань, Корець, Мізоч, Млинів, Острог, Радивилів, Рівне, Степань.^[4]