Центральноамериканський морський шлях
Центральноамериканський морський шлях, також відомий як Панаманський міжамериканський і Протокарибський морський шлях — акваторія, яка колись відокремлювала Північну Америку від Південної Америки. Утворився в мезозої (200–154 Ма) під час розпаду надконтиненту Пангея, і закрився, під час утворення Панамського перешийку через вулканічну активність у пізньому пліоцені (2,76–2,54 Ма).
Закриття Центральноамериканського морського шляху мало величезний вплив на океанічну циркуляцію та біогеографію прилеглих морів, виділивши багато видів і спричинивши видоутворення та диверсифікацію морської фауни тропічної та субтропічної природи[1]. Надходження багатою поживними речовинами води глибинного тихоокеанського походження до Карибського басейну було заблоковано, тому місцевим видам довелося пристосовуватися до середовища нижчої продуктивності.[2] Ця подія мала ще більший вплив на земне життя. Морський шлях відокремлював Південну Америку майже весь кайнозой, що дозволило розвинутись там унікальній різноманітній фауні ссавців; по закриттю морського шляху, відбувся Великий міжамериканський обмін з Північною Америкою, що призвело до вимирання багатьох місцевих південноамериканських видів.[3][4]
Докази[ред. | ред. код]
Докази появи Центральноамериканська перешийка та закриття Центральноамериканського морського шляху, можна розділити на три категорії. Перший — це безпосереднє геологічне спостереження за потовщенням кори та підводних відкладень у Центральній Америці. Другий — Великий міжамериканський обмін хребетних між Північною та Південною Америкою, який потребував суцільного сухопутного мосту між суходолами, щоб тварини могли подорожувати. Нарешті, це розвиток відмінностей у морських зборах та їх ізотопних підписах у Карибському басейні від тих, що в Тихому океані[5][6] Центральноамериканський морський шлях був закритий утворенням Центральноамериканського перешийка — 3.5 —5 Ма. Закриття Центральноамериканського морського шляху також підтримується еволюцією таксонів з різних сторін Центральноамериканського перешийка разом з різними історіями океанів по обидва боки від перешийка.
Наслідки[ред. | ред. код]
Закриття морського шляху дозволило здійснити велику міграцію наземних ссавців між Північною та Південною Америкою, відомою як Великий міжамериканський обмін. Подія дозволила котячим, псовим, коням, слонам та верблюдам мігрувати з Північної Америки до Південної Америки, тоді як голкошерсти, велетенські лінивці, гліптодонти та Фороракосові здійснювали зворотну міграцію. Існує багато суперечок щодо льодовикового та міжльодовикового клімату у Південній Америці. Дослідження показують, що рослинність у басейні Амазонки від гляціалу змінилася дуже мало, хоча, як вважають, у цей період було більше саван. Закриття морський шлях призвів до різкої зміни циркуляції Північного Атлантичного океану, впливаючи на навколишні атмосферні температури, що в свою чергу вплинуло на льодовиковий цикл. Виникнення перешийка спричинило зміну напрямку Північно-Екваторіальної течії із заходу на північ і посилило силу течії Гольфстрим[7]. Тихоокеанське узбережжя Південної Америки охололо, через припинення надходження теплої води з Карибського моря було припинено. Вважається, що ця подія спричинила вимирання Thalassocnus[8]
Закриття морського шляху призвело до посилення транспорту солі та тепла до полюса, посилення термохалінної циркуляції Північної Атлантики 2,95–2,82 мільйона років тому, що, в свою чергу, збільшувало подачу вологи до арктичних широт, сприяючи як континентальному зледенінню, так і утворенню пакового льоду, і врешті-решт — до Гелазького гляціалу — четвертинне зледеніння.[9]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Lessios, H.A. (December 2008). The Great American Schism: Divergence of Marine Organisms After the Rise of the Central American Isthmus. Annual Review of Ecology, Evolution, and Systematics. Palo Alto. 39: 63—91. doi:10.1146/annurev.ecolsys.38.091206.095815.
- ↑ Jain, S.; Collins, L. S. (30 квітня 2007). Trends in Caribbean Paleoproductivity related to the Neogene closure of the Central American Seaway. Marine Micropaleontology. 63 (1–2): 57—74. Bibcode:2007MarMP..63...57J. doi:10.1016/j.marmicro.2006.11.003.
- ↑ Simpson, George Gaylord (1980). Splendid Isolation: The Curious History of South American Mammals. New Haven: Yale University Press. с. 266. ISBN 0-300-02434-7. OCLC 5219346. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 5 квітня 2020.
- ↑ Marshall, L. G. (July–August 1988). Land Mammals and the Great American Interchange (PDF). American Scientist. 76 (4): 380—388. Bibcode:1988AmSci..76..380M. Архів оригіналу (PDF) за 2 березня 2013. Процитовано 22 квітня 2014.
- ↑ Archived copy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 вересня 2015. Процитовано 7 грудня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Molnar, Peter. Closing of the Central American Seaway and the Ice Age: A critical review (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 вересня 2015.
- ↑ Tertiary Period | geochronology. Encyclopædia Britannica. Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 7 грудня 2015.
- ↑ Amson, E.; Argot, C.; McDonald, H. G.; de Muizon, C. (2015). Osteology and functional morphology of the axial postcranium of the marine sloth Thalassocnus (Mammalia, Tardigrada) with paleobiological implications. Journal of Mammalian Evolution. 22 (4): 473—518. doi:10.1007/s10914-014-9280-7.
- ↑ Bartoli, G.; Sarnthein, M.; Weinelt, M.; Erlenkeuser, H.; Garbe-Schönberg, D.; Lea, D. W. (30 серпня 2005). Final closure of Panama and the onset of northern hemisphere glaciation. Earth and Planetary Science Letters. 237 (1): 33—44. Bibcode:2005E&PSL.237...33B. doi:10.1016/j.epsl.2005.06.020. ISSN 0012-821X.