Цериметрія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Цериметрі́я — титриметричний метод, що застосовується для визначення відновників за допомогою солей Ce(IV).

Визначення[ред. | ред. код]

Окисником у даному методі є 0,1 або 0,01 моль/л розчини сполук церію(IV): Ce(SO4)2, (NH4)2[Ce(NO3)6] або Ce(SO4)2·2(NH4)2SO4·2H2O. В ході реакції іони Ce(IV) відновлюються до Ce(III):

Стандартні окисно-відновні потенціали при цьому відрізняються в залежності від аніонів у розчині: 1,45 В для Ce(SO4)32-/Ce3+, 1,60 В для Ce(NO3)6/Ce3+.

У цериметрії можливе пряме, зворотне і замісникове титрування.

Кінцева точка визначається кількома можливими способами:

Застосування[ред. | ред. код]

Велике значення окисно-відновного потенціалу дає змогу проводити визначення речовин, що мають нижчі значення, зокрема іони Fe(II), As(III), Sb(III), NO2-, оксалат-іони, H2O2, гідроксиламін, вуглеводи тощо.

Загалом цериметрія подібна до перманганатометрії, але має ряд переваг:

  • титранти є стійкими на холоді і при нагріванні;
  • при титруванні солями Ce(IV) зазвичай не утворюється побічних продуктів, які можуть вплинути на точність визначення;
  • визначення можна проводити у середовищі HCl (на відміну від перманганатометрії і подібно до хроматометрії).

Стандартизація[ред. | ред. код]

Розчини солей церію не відповідають вимогам до стандартних речовин, тому вони готуються як вторинні стандартні розчини. Їх стандартизують за оксалатами натрію або амонію:

Також застосовується стандартизація методом йодометрії — за стандартним розчином Na2S2O3.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Болотов В. В., Свєчнікова О. М., Колісник С. В., Жукова Т. В. та ін. Аналітична хімія / За ред. В. В. Болотова. — Х. : Вид-во НФаУ, 2004. — С. 314—315. — ISBN 966-615-219-3.
  • Химический энциклопедический словарь / Под ред. И. Л. Кнунянц. — М. : Сов. энциклопедия, 1983. — 792 с. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]