Церква Кінчао

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Кінчао
Church of Quinchao [1]
Світова спадщина
Church of Quinchao in mid-2011, following its restoration
42°32′06″ пд. ш. 73°25′37″ зх. д. / 42.53507800002777373° пд. ш. 73.42721400002778864° зх. д. / -42.53507800002777373; -73.42721400002778864
Країна  Чилі[2]
Тип церква
Критерії Шаблон:UNESCO WHS type(ii), (iii)
Об'єкт № 971-002
Зареєстровано: 2000 (24 сесія)

Мапа
CMNS: Церква Кінчао у Вікісховищі

Церква Кінчао — храм у селі Кінчао, провінція Чилое, регіон Лос-Лагос, Чилі, національна пам'ятка країни, об'єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (як Церкви на островах Чилое).

Історія будівництва[ред. | ред. код]

Церква була засновано в 1605 році[3]. У 1906 році зовнішні коридори церкви були ліквідовані. У 1993 році була проведена реставрація церкви[4]. Будівництво церкви в тому вигляді, в якому вона була спочатку, завершилося в 1880 році. Згодом церква зазнала низку реставрацій, зокрема в 1906, 1960, 1993 роках і востаннє у 2010 році. Ця церква та церква Санта-Марія-де-Лорето, Ачао є єдиними церквами, які залишилися від тих, що були побудовані єзуїтами[5].

Особливості архітектури[ред. | ред. код]

Церква є однією з головних зупинок паломницького шляху в Чилое. Церква має передню еспланаду, яка служить просторим атріумом. Він проходить паралельно морю, приблизно в одному кварталі від узбережжя[6]. Церква має розмір 52,8 метра в довжину і 18,4 метра в ширину. Висота вежі досягає 18,3 метра.

Іглесія-Кінчао

Покровителькою храму є Пресвята Богородиця, яку вшановують 8 грудня. Сотні людей збираються в село Кінчао і беруть участь у фестивалі Пресвятої Богородиці, одному з найважливіших релігійних свят на архіпелазі Чилое[7]. Це головне релігійне свято на архіпелазі після свята Ісуса з Назарету в Кагуачі. Церква побудована з деревини койгу, ульми та кипариса. Під час реставрації використали значно більше деревини модрини. Реставрація проходила в 1995—1997 роках. У 2006 році було зроблено значні інвестиції для подальшої реставрації[8].

Реконструкція[ред. | ред. код]

Церкву закрили у 2006 році. Була небезпека повної руйнації. Це перша серед церков Чилое, яку було повністю відреставровано. Реставрація включала закладку бетонної основи, встановлення балки з деревини койгу та нової конструкції дерев'яної підлоги. Понад 80 % структурно важливої деревини довелося змінити, але 95 % існуючої деревини було використано повторно. Встановлено 90 тис. модринових черепиць[9].

У 2012 році громада Церкви отримали нагороду за збереження церкви за два етапи реставрації, які відбулися у 2007—2008 та 2009—2010 роках. Патрісія Мондака була головним архітектором проєкту[10].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. * Назва в офіційному англомовному списку
  2. Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
  3. :: Portal islaQuinchao.cl ::. - El Portal de la isla Quinchao, Chiloe, Chile - Iglesias Patrimonio de la Humanidad en la isla Quinchao. Islaquinchao.cl. Архів оригіналу за 26 серпня 2012. Процитовано 1 травня 2013.
  4. Iglesia de Quinchao. Turismo Chile. 5 листопада 2003. Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 1 травня 2013.
  5. Bailey, Gauvin Alexander (2006). Cultural Convergence in the Chiloé Archipiélago. У O'Malley, John W.; Bailey, Gauvin Alexander; Harris, Steven J.; Kennedy, Frank (ред.). The Jesuits II: cultures, sciences, and the arts, 1540-1773, Volume 2. Toronto: University of Toronto Press. с. 905. ISBN 978-0-8020-3861-6.
  6. Iglesias de Chiloé, Chile: Iglesia de Quinchao. Interpatagonia.com. 1 серпня 2002. Процитовано 1 травня 2013.
  7. Iglesias de Chiloé - Quinchao. Chiloeweb.com. Архів оригіналу за 28 червня 2012. Процитовано 1 травня 2013.
  8. Nuestro.cl/ Iglesia Quinchao. Nuestro.cl. 15 червня 2000. Процитовано 1 травня 2013.
  9. Patrimonio de la Humanidad: Completa reparación de iglesia de Quinchao a cuatro años de su cierre | Plataforma Urbana. Plataformaurbana.cl. 21 квітня 2013. Процитовано 1 травня 2013.
  10. Consejo asesor de Monumentos Nacionales premia restauración de Iglesia de Quinchao | Chiloé al día. Chiloealdia.cl. 29 травня 2012. Архів оригіналу за 7 квітня 2013. Процитовано 1 травня 2013.

Посилання[ред. | ред. код]