Чилі
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
Республіка Чилі |
|||||
|
|||||
| Девіз: «Por la Razón o la Fuerza» «Через вмови чи силу» |
|||||
| Гімн: Himno Nacional de Chile | |||||
 |
|||||
| Столиця (та найбільше місто) |
Сантьяго 33°26′ пд. ш.; 70°40′ зх. д. |
||||
| Офіційні мови | іспанська мова | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Державний устрій | Конституційна республіка | ||||
| - Президент | Мішель Бачелет | ||||
| Незалежність | |||||
| - від Іспанії | 12 лютого 1818 | ||||
| - визнана | 25 квітня 1844 | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 756 950 км² (38) | ||||
| - Води (%) | 1,07 | ||||
| Населення | |||||
| - оцінка 2006 р. | 16 432 674 (60) | ||||
| - перепис 2002 р. | 15 116 435 | ||||
| - Густота | 21/км² (184) | ||||
| ВВП (ПКС) | 2006 р., оцінка | ||||
| - Повний | $203 мільярдів (46) | ||||
| - На душу населення | $12 600 (57) | ||||
| ІРЛП (2004) |  0,859 (high) (38) |
||||
| Валюта | Чилійський песо (CLP) |
||||
| Часовий пояс | (UTC-4) | ||||
| - Літній час | (UTC-3) | ||||
| Домен Інтернет | .cl | ||||
| Телефонний код | +56 | ||||
Чилі, (Chile), Республіка Чилі, країна в Південній Америці. Межує на півночі з Перу, на заході і півдні омивається Тихим океаном, на сході за хребтами Анд розташовані Болівія і Аргентина. Через Магелланову протоку Чилі має вихід у Атлантичний океан. Чилі належать також декілька невеликих островів в Тихому океані: острів Пасхи, острови Сала-і-Гомес, Сан-Фелікс, Амбросіо, група островів Хуан-Фернандес, а також острови Дієго-Рамірес біля мису Горн.
Зміст |
[ред.] Коротка інформація
Столиця — Сант'яго де Чилі.
Площа 756950 кв. км.
Населення 14,822 млн чол. (2001).
Офіційна мова — іспанська.
Грошова одиниця — чилійське песо.
Глава держави й уряду - Мішель Бачелет з 2006 року;
Політична система — демократична республіка, що розвивається;
Експорт: мідь (найбільший експортер у світі), залізо, молібден (другий світовий експортер), нітрати, пульпа і папір, сталеві вироби, рибні продукти, фрукти;
Рельєф: уздовж західної границі гори Анди, на півночі пустеля Атакама, ліси на півдні, території Східного острова, островів Хуана Фернандеса, частина Вогненної землі, частина Антарктиди.
[ред.] Історія
Незалежність від Іспанії отримана в 1818. Інтенсивна програма націоналізації і соціальних реформ, почата президентом Сальватором Альєнде в 1970, призвела до військової хунти генерала Піночета в 1973. У 1989 Піночет погодився на проведення конституційних змін і багатопартійної системи; Патрісіо Аілвін став главою держави й уряду в 1990.
Зараз в країні — перша в історії жінка-Президент, пані Мішель Бачелет.
[ред.] Адміністративний поділ
Чилі поділяється на 15 регіонів, кожен з яких управляється спеціальни керіавником, що назначається президентом. Кожен регіон поділяється на провінції, управителі яких також назначаються президентом. Кожна провінція ділиться на комуни - адміністративні одиниці третього рівня, що управляються спеціальними органами самоврядування - муніципалітети, керівники якого вибирає місцеве населення на 4 роки.
[ред.] Природа
Територія Чилі витягнута вздовж узбережжя Тихого океану на 4300 км і зайнята більшою частиною хребтами Анд (вис. до 6880 м), між якими лежить Поздовжня долина — головний економічний район країни. Багато вулканів, часті землетруси. Клімат — від тропічного пустельного на півночі до помірно-океанічного на півдні. На півночі — пустеля Атакама.
Чилі має три географічних і кліматичних області. Північна пустеля і холодний південь країни досі повністю не освоєні, тоді як волога (субгумідна) область Середнього Чилі являє собою найбільш розвинену в господарському відношенні територію, на якій зосереджено приблизно 75 % населення країни.
Див. також Геологія Чилі, Географія Чилі.
[ред.] Економіка
Див. Економіка Чилі
Ч. — відносно розвинена країна Півд. Америки. Найбільш розвинений автомобільний, морський, залізничний тр-т. Зовнішньоторгівельний оборот забезпечується на 90 % морським тр-том. Порти: Сан-Вісенте, Уаско, Гуаякан, Вальпараїсо, Токопілья, Кальдера.
Система залізниць Чилі, довжина якої складає 6300 км, є однією з кращих у Латинській Америці. Ця залізнична мережа простягнулася від м. Пісагуа в пустелі Атакама до Пуерто-Монта на півдні країни з відгалуженнями в усі найважливіші порти. Окрема гілка йде в Аргентину і через м. Мендоса продовжується до Буенос-Айреса. Від Аріки й Антофагасти залізниця йде до Ла-Паса (Болівія). Лінія між Антофагастою і м. Сальта (Аргентина) перетинає Анди на висоті 4500 м.
З 79 600 км автомобільних доріг 9580 км асфальтовані, найсучасніші шосейні дороги прокладені в Подовжній долині в районі Сантьяго. Одна ділянка Панамериканського шосе долиною 3900 км йде в північному напрямку і з'єднує Сантьяго з Лімою (Перу), інша — довжиною 1450 км — йде на схід від Сантьяго до Буенос-Айреса, ще одна — довжиною 2250 км — на південь до Пунта-Аренаса.
Торговий флот Чилі — один з найстарших і п'ятий по величині в Латинській Америці. Чилійська пароплавна компанія «Компанья судамерикана де вапорес». Внутрішні і міжнародні авіалінії зв'язують Чилі з іншими державами, уся територія країни обслуговується рейсами місцевих авіакомпаній.
З 1973 р. в економіці країни суттєво збільшилася роль іноземного капіталу. Бл. 80 % американських інвестицій вкладені у гірн. пром-сть.
У 1990-і роки середній річний приріст чилійської економіки становив 7 %, що було найвищим показником серед країн Західної півкулі. У середині 1990-х років рівень інфляції і безробіття не перевищував декількох процентів. Скоротився обсяг зовнішнього боргу, бюджет виконувався з перевищенням прибутків над витратами, обсяг заощаджень досяг найвищого рівня за всю історію країни. У результаті в 1997 Чилі мала найвищий кредитний рейтинг серед країн Латинської Америки з обсягом валового внутрішнього продукту (ВВП) 77,1 млрд дол. (5280 дол. на душу населення), показником реального річного приросту 7,1 % і рівнем інфляції менше за 6 %. Розподіл по статтях ВВП у 1992 показує значні зміни в економіці Чилі. У порівнянні з кінцем 1960-х і початком 1970-х років частка продукції гірничодобувної промисловості залишилася приблизно на колишньому рівні (61 %), частка продукції мідної промисловості зменшилася. Помітно знизився внесок сектора обробної промисловості — з 25 % до 21 %, тоді як внесок сільського господарства, тваринництва і лісового господарства трохи виріс — з 7,4 % до 7,9 %. Частка будівельної промисловості знизилася з 7,7 % до 6 %, а частка сфери обслуговування (включаючи банки) виросла з 26 % до 29,1 %. З кінця 1980-х років стали швидко рости доходи від рибного лову і туризму. Приплив прямих іноземних інвестицій продовжувався, і тільки за 1996 він виріс на 46 %. Найбільша частина цих нових капіталовкладень (51 %) припадала на сферу обслуговування, на частку гірничодобувної промисловості 19 %, що обробної — 18 %. Частка американських капіталовкладень за період з 1974 по 1996 складала бл. 40 % від їхнього загального обсягу, у 1996 досягла майже 49 %. Уряд в 1997 сприяв приватизації і передачі в концесію автострад і платних автомобільних доріг, морських портів і аеропортів, водогосподарчих об'єктів і пасажирських залізничних перевезень. Структура паливно-енергетичного балансу в 90-х рр. ХХ ст.: вугілля — 17 %, нафта — 61 %, газ — 11, гідроресурси — 11 %.
Див. також Корисні копалини Чилі, Історія освоєння мінеральних ресурсів Чилі, Гірнича промисловість Чилі.
[ред.] Культура
[ред.] Див. також
[ред.] Джерела
- Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. ISBN 966-7804-78-X
- http://www.geographia.com/chile/
 |
Це незавершена стаття з географії Чилі. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
