Шибаєв Василь Тихонович

Шибаєв Василь Тихонович
Народився	17 вересня 1909(1909-09-17) Катеринослав
Помер	10 травня 1971(1971-05-10) (61 рік) Дніпропетровськ
Громадянство	Російська імперія→ СРСР
Діяльність	державний діяч
Alma mater	Дніпропетровський гірничий інститут імені Артема
Партія	КПРС
Нагороди

Василь Тихонович Шибаєв (17 вересня 1909(19090917), місто Катеринослав, тепер місто Дніпро Дніпропетровської області — 10 травня 1971, місто Дніпропетровськ, тепер місто Дніпро) — радянський діяч, гірничий інженер, начальник вугільних комбінатів «Ворошиловградвугілля» і «Карагандавугілля», голова Карагандинського облвиконкому. Герой Соціалістичної Праці (28.08.1948). Депутат Верховної Ради УРСР 4-го скликання. Депутат Верховної Ради Казахської РСР 2-3-го і 5-го скликань. Член ЦК Комуністичної партії Казахстану.

Біографія

Народився у родині робітника-трамвайника. У 1927 році закінчив школу-семирічку в Дніпропетровську. У 1927—1929 р. — вантажник Дніпропетровського металургійного заводу імені Петровського, одночасно вчився в школі робітничої молоді.

У 1929 році поступив в Дніпропетровський гірничий інститут імені Артема. По закінченню інституту у 1933 році отримав призначення у Кузнецький вугільний басейн в Кузбасі.

Трудову шахтарську діяльність розпочав начальником видобувної дільниці шахти № 1/2 тресту «Кагановичвугілля». Вже через рік був призначений помічником головного інженера шахти, а незабаром — головним інженером шахти № 5, а потім — шахти імені Лазаря Мойсейовича Кагановича. У 1938—1942 р. — головний інженер тресту «Кагановичвугілля» в Кузбасі. Член ВКП(б) з 1939 року.

Під час німецько-радянської війни, у 1942—1946 р. — начальник тресту «Прокоп'євськвугілля» в Кузбасі.

У 1946—1951 р. — начальник комбінату «Карагандавугілля» Казахської РСР. Під його керівництвом була виконана велика робота із механізації виробничих процесів на шахтах комбінату, був розроблений «Комплексний проект освоєння і розвитку Карагандинського вугільного басейну», яким передбачалося будівництво в нових районах басейну великих вертикальних шахт, кожна з виробничою потужністю до 1,5 мільйонів тонн в рік.

Могила В. Т. Шибаєва на Алеї Героїв Запорізького кладовища в Дніпрі

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 серпня 1948 року за видатні успіхи у справі збільшення видобутку вугілля, відновлення і будівництва вугільних шахт і впровадження передових методів роботи, що забезпечують значне зростання продуктивності праці, Шибаєву Василю Тихоновичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордену Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

У 1951—1953 р. — заступник міністра вугільної промисловості СРСР.

У 1953—1954 р. — начальник комбінату «Ворошиловградшахтобуд» Української РСР. У 1954—1955 р. — начальник комбінату «Ворошиловградвугілля» Української РСР.

У 1955—1956 р. — начальник «Головдонбасантрациту» Міністерства вугільної промисловості СРСР. У 1956—1957 р. — заступник начальника технічного управління Міністерства вугільної промисловості СРСР.

У 1957 році знову був направлений у Караганду та призначений начальником комбінату «Карагандавугілля», який очолював до 1959 року.

У 1959—1961 р. — голова виконавчого комітету Карагандинської обласної ради депутатів трудящих Казахської РСР.

У 1961 році переїхав у рідне місто Дніпропетровськ. У 1961—1971 р. — начальник вугільного управління Придніпровської Ради народного господарства (раднаргоспу); радник ректора Дніпропетровського технічного інституту.

Похований у місті Дніпропетровську (Дніпрі) на Запорізькому кладовищі.

Нагороди

• Герой Соціалістичної Праці (28.08.1948)
• два ордени Леніна (20.10.1943, 28.08.1948)
• орден Трудового Червоного Прапора (29.08.1953)
• орден «Знак Пошани» (17.02.1939)
• три медалі «За трудову доблесть» (14.04.1942, 4.09.1948, 25.12.1959).
• медалі

Джерела

• Шибаев Василий Тихонович [Архівовано 22 січня 2018 у Wayback Machine.]