Яп Спандерман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Яап Спандерман)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яп Спандерман
Основна інформація
Дата народження 17 жовтня 1896(1896-10-17)
Місце народження Гауда, Південна Голландія, Нідерланди
Дата смерті 22 липня 1985(1985-07-22) (88 років)
Місце смерті Ларен, Нідерланди
Громадянство Нідерланди
Професії диригент, піаніст, віолончеліст, музикознавець, музичний педагог
Освіта Амстердамська консерваторія
Вчителі Isaac Mosseld і Sarah Bosmans-Benedictsd
Відомі учні Барт Берман, Hans Koxd, Reinbert de Leeuwd, Ганс Вонк (диригент), Edo de Waartd, Тео Брейнс і Guus Janssend
Інструменти фортепіано і віолончель
Батько Jacob Hendrikus Bastiaan Spaandermand

Яап Спаандерман (нід. Jaap Spaanderman), повне ім'я — Якобус Хендрікус Бастіан Спандерман (нід. Jacobus Hendrikus Bastiaan Spaanderman; нар. 17 жовтня 1896, Гауда — пом. 22 липня 1985, Ларен) — нідерландський диригент і музичний педагог. Син органіста і диригента, який носив те ж ім'я (1864—1943).

Біографія[ред. | ред. код]

Навчався в Амстердамській консерваторії як віолончеліст (у Ісаака Мосселя) і піаніст (у Сари Босманс-Бенедіктс), закінчивши обидва класи на відмінно в 1918 та 1920 роках відповідно.

У 1922-1932 роках викладав фортепіано в амстердамському Музичному ліцеї.

У 1932-1949 роках очолював Арнемський філармонічний оркестр[1], потім повернувся в Амстердам[2], де знову, вже в консерваторії, викладав фортепіано та диригування. Серед учнів Спаандермана — провідні голландські піаністи і диригенти: Барт Берман, Тео Брейнс, Едо де Варт та ін[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Henri Lenferink: Gelders Orkest. Geschiedenis van de Arnhemse Orkest Vereeniging 1889-1949 en van Het Gelders Orkest 1949-1989, p. 70. Walburg Pers, Zutphen, 1989. ISBN 90 6011 662 3
  2. Pauline Micheels: Muziek in de schaduw van het Derde Rijk. De Nederlandse symfonieorkesten 1933-1945, p. 399-404. Walburg Pers, Zutphen, 1993. ISBN 90 6011 861 8
  3. Draai om je oren - Take Ten Guus Janssen. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 6 січня 2016.