Запис відбувався впродовж трьох ночей в Нью-Йорку, в Columbia 30th Street Studio ("The Church"), відомій своєю видатною акустикою церкві, що перетворилася на студію звукозапису. Том Жобім прибув на цей час з Лос-Анджелеса, де працював над записами з Френком Сінатрою. Бразильський барабанщик Дом Ум Роман, що працював в цей період у США, прилетів для участі в запису з Чикаго. До створення альбому також долучився органіст Дік Хаймен, струнні очолив перший скрипаль нью-йоркської філармонії.[4]
Як зазначає Брюс Едер у своєму короткому огляді на AllMusic, альбом, що складається з пісень англійською та інструментальних композицій, добре демонструє можливості Жобіма, як мелодиста, хоча, разом з більшістю творів Антоніу Карлуса Жобіна, що з'явилися в перше десятиліття його міжнародного визнання, несе відбиток незакінченості. Зокрема, це доводить подальша переробка композиції «Zingaro» у більш відому і популярну «Retrato Em Branco E Preto». Як завжди, критикою відзначається високопрофесійна робота аранжувальника і диригента Клауса Огермана.[5]
.jpg)
[2]
