Пая акапулькійська
| Пая акапулькійська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Cyanocorax sanblasianus (Lafresnaye, 1842) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Pica san-blasiana Cissilopha sanblasiana | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Па́я акапулькійська[2] (Cyanocorax sanblasianus) — вид горобцеподібних птахів родини воронових (Corvidae). Ендемік Мексики.
Опис[ред. | ред. код]
_(8079392179).jpg)
Довжина птаха становить 27-35 см, вага 92-122 г. Виду не притаманний статевий диморфізм. Забарвлення переважно чорне, спина, надхвістя, крила і хвіст сині. На тімені невеликий чуб. Райдужки білі, дзьоб і лапи чорні. У молодиз птахів чуб більш помітний, очі карі, дзьоб жовтий.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють два підвиди:[3]
- C. s. nelsoni (Bangs & Penard, TE, 1919) — тихоокеанське узбережжя Мексики (від Наярита до Герреро);
- C. s. sanblasianus (Lafresnaye, 1842) — центральне Герреро.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Акапулькійські паї живуть в сухих чагарникових заростях, рідколіссях і саванах, на узліссях сухих і напіввологих субтропічних і тропічних лісів, в на плантаціях і в садах. Зустрічаються сімейними зграйками до 30 птахів, на висоті до 1200 м над рівнем моря. Живляться переважно великими комахами, зокрема кониками, іншими безхребетними, личинками, ягодами, плодами, дрібними хребетними, зокрема ящірками анолісами, пташенятами і яйцями[4].
Акапулькійські паї є моногамними птахами, утворюють пари на все життя. Гніздування у них триває з кінця травня до початку серпня, вони формують невеликі гніздові колонії. Гніздо у них чашоподібні, робляться в переплетених гілочок, встелюються рослинними волокнами, розміщуються на дереві. В кладці 3-4 сіруватих яйця, поцяткованих коричневими плямками. Інкубаційний період триває 18 днів. За пташенятами доглядають і самиці, і саммці, а також інші члени зграї, які наразі не гніздяться. Пташенята покидають гніздо через 2 тижні після вилуплення, після чого приєднуються до зграї[5][6]. Розмножуватися вони починають на 3 році життя.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Cyanocorax sanblasianus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 24 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Crows, mudnesters, melampittas, Ifrit, birds-of-paradise. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 24 серпня 2022.
- ↑ Gurrola Hidalgo, Marco A.; Sanchez-Hernandez, Cornelio; RomeraAlmara, María de Lourdes (2009). Novel food sources for Quiscalus mexicanus and Cyanocorax sanblasianus in Chamela, Jalisco coast, Mexico. Acta Zoológica Mexicana. 25 (2). ISSN 0065-1737.
- ↑ Hardy John W. Communal Social Biology of the Southern San Blas Jay // Bulletin of the Florida State Museum, Biological Sciences. — Florida Museum of Natural History, University of Florida, 1981. — Т. 26 (27 травня). — С. 203-264.
- ↑ Madge, Steve (2010). Crows and Jays. Bloomsbury Publishing. с. 81—82. ISBN 978-1-4081-3169-5.
Джерела[ред. | ред. код]
- Madge, S.; H. Burn (1999). Crows and Jays. Princeton University Press. ISBN 0-7136-5207-1.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |