Eulixus
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Eulixus | ||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) Lixus iridis Olivier, 1807. Північ Польщі
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Eulíxus — підрід жуків роду Lixus родини Довгоносики (Curculionidae).
Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]
До цього підроду відносяться жуки, довжина тіла яких становить 7—22 мм[1]. Основні ознаки:
- передній край передньоспинки із лопатями за очима;
- очі не виступають з-за контурів голови;
- надкрила зверху і по боках без світлих смуг, вершини надкрил, кожна окремо, видовжені і загострені за вершиною черевця;
- кігтики при основі зрослися;
- черевце знизу густо, іноді лише по боках, вкрите волосками, але без косих плям з повстеподібних волосків.
Фото видів цього підроду див. на[2].
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Типовий для роду Lixus. Для вивчених у цьому відношенні видів (див., наприклад,[3]) рослинами-господарями слугують рослини з родин Капустяні та Селерові. Імаго живляться їх зеленими частинами, яйця відкладають у стебла[4]. Їжа личинок — тканини серцевини, заляльковування відбувається у камері з тонкими стінками.
Географічне поширення[ред. | ред. код]
Ареал підроду охоплює весь Південь Палеарктики, тяжіючи до його центральної та східної частин. У цих широких межах деяким видам притаманний порівняно невеликий регіон. П'ять видів цього підроду входять до фауни України[5] (див. нижче). Один з них — ліксус катрановий (Lixus canescens) — занесений до Червоної книги України[6].
Класифікація[ред. | ред. код]
Наводимо перелік 31 виду цього підроду, що мешкають у Палеарктиці[7]. Види української фауни позначені кольором:
- Lixus acutipennis (Roelofs, 1873) — Китай, Далекий Схід
- Lixus bidens Capiomont, 1874 — Південна Європа (від Франції до Болгарії)
- Lixus canescens Steven, 1829 — Румунія, Молдова, Україна, південь Європейської Росії
- Lixus capiomonti Faust, 1883 — Казахстан, Узбекистан
- Lixus christophi Faust, 1892 — Вірменія, південь Європейської Росії, Іран
- Lixus coloratus Petri, 1904 — Афганістан, Середня Азія, Казахстан, Західний і Східний Сибір
- Lixus desertorum Gebler, 1830 — Казахстан, Середня Азія, Іран, Західний Сибір
- Lixus divaricatus Motschulsky, 1861 — Західний та Східний Сибір, Китай, Далекий Схід
- Lixus dolus Faust, 1887 — Киргизстан
- Lixus fecundus Faust, 1892 — Казахстан, Середня Азія, Іран
- Lixus ferulae Ter-Minasian, 1985 — Таджикистан
- Lixus imitator Faust, 1892 — Казахстан, Середня Азія,
- Lixus iridis Olivier, 1807 — майже вся Європа, Північна Африка, Близький Схід, Туреччина, Іран, Казахстан, Західний та Східний Сибір, Монголія
- Lixus isfahanensis Gültekin, 2010 — Іран
- Lixus kiritshenkoi Ter-Minasian, 1985 — Таджикистан
- Lixus kraatzi Capiomont, 1875 — Україна, південь Європейської Росії, Закавказзя, Середня Азія, Туреччина, Казахстан, Монголія
- Lixus lateralis (Panzer, 1789) — Південь Європи (від Франції до Болгарії)
- Lixus morosus Faust, I887 — Єгипет
- Lixus myagri Olivier, 1807 — більша частина Європи, Закавказзя, Марокко, Єгипет, Сирія, Туреччина, Іран, Туркменістан, Західний та Східний Сибір
- Lixus professus Faust, 1885b — Іспанія, Алжир, Єгипет
- Lixus pubirostris Petri, 1904 — Іран, Середня Азія
- Lixus punctirostris Boheman, 1842 — Південь Європи від Балкан до півдня Європейської Росії
- Lixus pyrrhocnemis Boheman, 1842 — Сибір
- Lixus recurvus Olivier, 1807 — південь Європейської Росії, Закавказзя, Туреччина, Іран
- Lixus rectodorsalis Petri, 1904 — Туреччина
- Lixus reichei Capiomont, 1874 — Північна Африка
- Lixus siculus Boheman, 1835 — Італія, Єгипет, Туреччина
- Lixus sinuatus Motschulsky, 1849 — Балкани, Україна, Туреччина, південь Європейської Росії,
- Lixus tricolor Capiomont, 1876 — Казахстан, Західний Сибір
- Lixus turanicus Reitter, 1889 — Середня Азія
- Lixus umbellatarum (Fabricius, 1787) — Португалія, Іспанія, Франція, Італія, Північна Африка
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 92-100
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 червня 2015. Процитовано 9 вересня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Воловник С. В. О распространении и экологии некоторых видов долгоносиков-клеонин (Coleoptera, Curculionidae). IV. Род Lixus F., подрод Eulixus Reitt. // Энтомологическое обозрение, 2007. — Т. 86. — Вып. 3. — С. 521–531. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volpdf12.htm [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Воловник С. В. О яйцекладке у долгоносиков-стеблеедов рода Lixus (Coleoptera, Curculionidae) // Зоологический журнал, 1994. — Т. 73. — Вып. 12. — С. 49-54. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volpdf19.htm [Архівовано 3 серпня 2016 у Wayback Machine.]]
- ↑ Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptera, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. — С. 39-43. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 вересня 2015. Процитовано 9 вересня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Gültekin, L.& Fremuth J. : Lixini, p. 467–469 — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden: Brill, 2013. — 700 pp.