NDA

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Угода про нерозголошення (Non-disclosure Agreement, NDA) є юридичним договором, укладеним двома сторонами з метою взаємного обміну матеріалами, знаннями, або іншою інформацією з обмеженням доступу до неї третім особам. Цей тип угод служить для запобігання витоку будь-якої конфіденційної інформації: від виробничих секретів до персональних даних. [1]

Види[ред.ред. код]

Перше, що необхідно перед складанням угоди про нерозголошення — це визначити вид необхідної угоди. Можна виділити два основних види:

  • Односторонню угоду: одна сторона виявляє бажання довірити певну інформацію іншій стороні, але таким чином, щоб вона залишилася закритою для третіх осіб, виходячи з міркувань секретності або патентного права. Найчастіший випадок вживання таких угод — у трудових відносинах. Деякі трудові договори, укладені між співробітником і роботодавцем, включають положення, що обмежують можливість використовувати і поширювати "конфіденційну інформацію" компанії.
  • Взаємна угода про нерозголошення:. Його принципова відмінність від першого виду полягає в тому, що обидві сторони діляться інформацією, яка повинна залишатися закритою для доступу третім особам. Такого роду угоди найбільш часто зустрічаються при спільних підприємствах компаній або при їх злитті.

Угода про нерозголошення може захистити будь-який тип таємної інформації; для різних ситуацій розроблені численні шаблони.

Загальні моменти угод про нерозповсюдження[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Соглашение о намерениях. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]

«Федеральный закон РФ от 29 июля 2004 г. N 98-ФЗ». «Российская газета». 5 августа 2004 г. Процитовано 2010-03-03.  }}