Ноель Керролл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ноель Керролл
Noël Carroll
Зображення
Зображення
Дата народження 1947(1947)
Місце народження Квінз, Нью-Йорк
Громадянство США США
Alma mater Нью-Йоркський університет, Університет Піттсбурга і Іллінойський університет
Професія теоретик кіно, викладач
Заклад CUNY Graduate School and University Centerd, Університет Вісконсин-Медісон і Університет Темплd
Нагороди
IMDb ID 10617606
web.gc.cuny.edu/philosophy/faculty/carroll.htm

Но́ель Ке́рролл (англ. Noël Carroll, нар. 1947, Фар-Роквей, Квінз, Нью-Йорк) — американський філософ мистецтва та теоретик кіно. Президент Американського товариства естетиків, відомий через свою працю «Філософія жахіть, або Парадокси серця» (1990) та антологію з Пост-Теорії, яку він укладав разом із Девідом Бордвеллом.

Життєпис[ред. | ред. код]

Керролл народився у 1947 році в Фар-Роквей, Квінз, у Нью-Йорку. Навчався у католицьких школах, згодом вступив до університету Гофстра, де почав писати про кіно, театр та мистецтво у факультетській газеті «Hofstra Chronicle». Разом з редактором газети, Ричардом Кожарскі, заснував кіноклуб: «Він [Кожарські] був президентом, а я був віцепрезидентом, це означало, що я носив проектор».[1] Отримавши бакалаврський диплом з філософії у 1969 році Керролл вступив до магістратури Університету Піттсбурга, яку завершив у 1970 році. Там він також заснував кіноклуб разом із Джорджем Вілсоном.

Чим більше я займався дослідженнями кіно, тим глибше я усвідомлював те, що я не Годар. Я почав підозріло ставитися до «філософування через фільми», бо мені здавалося, що багато людей, зокрема сьогодні, використовують фільми як можливість говорити про те, що їх цікавить більше. Я сприймаю структуралізм та марксизм як приклади такого ставлення. Фільми стають засобами для того, щоб резюмувати різні філософські або соціологічні позиції, які подобаються цим людям.[1]
Оригінальний текст (англ.)
The more that I became involved in film studies, the more I realized I wasn’t Godard. I also became suspicious of “philosophizing through film,” because it seemed to me that a lot of people, especially in those days, used film as an opportunity to talk about something else that they were more interested in. I see structuralism and psychoanalytic Marxism as examples of that. Film became a vehicle for people to summarize various beloved philosophical and sociological positions.

У 1970 році через проблеми з працевлаштуванням Керрол вирішив змінити напрямок своєї спеціалізації та вступив до магістратури з досліджень кіно до Університету Нью-Йорка, яку завершив у 1974 році. Протягом цього періоду він переважно займався «описовою критикою», що була пов'язаною з феноменологією, але акцент в ній робився на досвіді індивідуального сприйняття самого фільму. Керрол виступив проти «теорії авторського кіно», яку популяризував у США Ендрю Сарріс. У 1976 році Керрол став професором-асистентом Університету Нью-Йорку та був запрошений третім редактором журналу «Millennium Film Journal», разом із Вікі Петерсон та Девідом Шапіро.

Керол є представником когнитивістського напрямку у теорії кіно, в різний час він працював не тільки критиком і редактором, але і сценаристом документальних фільмів.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Carroll, Noël. Mystifying movies : fads & fallacies in contemporary film theory / Noël Carroll. — New York : Columbia University Press, 1988. — x, 262 p. — ISBN 023105954X.
  • Carroll, Noël. Philosophical problems of classical film theory / Noël Carroll. — Princeton, N.J. : Princeton University Press, c1988. — x, 268 p. — ISBN 069107321X.
  • Carroll, Noël. The philosophy of horror, or, Paradoxes of the heart / Noel Carroll. — New York : Routledge, 1990. — xi, 256 p. — ISBN 0415901456.
  • Post-theory : reconstructing film studies / edited by David Bordwell and Noël Carroll. — Madison : University of Wisconsin Press, 1996. — xvii, 564 p. — ISBN 0299149404.
  • Carroll, Noël. Theorizing the moving image / Noël Carroll. — Cambridge ; New York : Cambridge University Press, 1996. xix. — 426 p. — ISBN 0521460492.
  • Carroll, Noël. Interpreting the moving image / Noël Carroll. — Cambridge ; New York, NY : Cambridge University Press, 1998. — xviii, 370 p. — ISBN 0521580390.
  • Carroll, Noël. A philosophy of mass art / Noël Carroll. — Oxford : Clarendon Press ; New York : Oxford University Press, 1998. — xii, 425 p. — ISBN 0198711298.
  • Carroll, Noël. Philosophy of art : a contemporary introduction / Nöel Carroll. London ; New York : Routledge, 1999. — ix, 273 p. — ISBN 0415159636.
  • Theories of art today / edited by Noël Carroll. — Madison, Wis. : University of Wisconsin Press, c2000. — vi, 268 p. — ISBN 0299163504.
  • Carroll, Noël. Beyond aesthetics : philosophical essays / Noel Carroll. — Cambridge, UK ; New York : Cambridge University Press, 2001. — xiv, 450 p. — ISBN 0521781345.
  • Carroll, Noël. Comedy incarnate : Buster Keaton, physical humor, and bodily coping / Noël Carroll. — Malden, MA, USA : Blackwell Pub., 2007. — 180 p. — ISBN 9781405155250.
  • Carroll, Noël. The philosophy of motion pictures / Noël Carroll. — Malden, MA ; Oxford : Blackwell Pub., 2008. — 241 p. — ISBN 9781405120241.
  • Carroll, Noël. On criticism / Noël Carroll. New York : Routledge, 2009. — viii, 210 p. — ISBN 9780415396202.
  • Carroll, Noël. Art in three dimensions / Noël Carroll. Oxford ; New York : Oxford University Press, 2010. — viii, 539 p. — ISBN 9780199559312.
  • Carroll, Noel. Living in an artworld : reviews and essays on dance, performance, theater, and the fine arts in the 1970s and 1980s / Noel Carroll. — Louisville, KY : Chicago Spectrum Press, 2012. — ISBN 9781583742204.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Ray Privett, James Kreul. The Strange Case of Noël Carroll: A Conversation with the Controversial Film Philosopher [Архівовано 2014-04-18 у Wayback Machine.] // Senses of Cinema. — Issue 13.(англ.) (Перевірено 2012-02-27)