Німецько-намібійські відносини
Німецько-намібійські відносини — це двостороння співпраця між Німеччиною та Намібією. Ці відносини мають особливе значення, оскільки Намібія була колонізована та окупована Німецькою імперією в 19 столітті. Сьогодні в Намібії проживає приблизно 30 000 німецьких намібійців.[1] Обидві країни є членами ООН. Культурно обидві країни є частиною германосфери.
Історія[ред. | ред. код]
Доколоніальні відносини[ред. | ред. код]
Перші контакти між двома країнами відбулися тоді, коли німецькі місіонери були найняті Лондонським місіонерським товариством, щоб розпочати роботу в Південній Намібії наприкінці вісімнадцятого та на початку дев’ятнадцятого сторіччя.
Німецька Південно-Західна Африка та геноцид племен гереро і нама[ред. | ред. код]
Під час боротьби за Африку, поки сучасна Намібія була окупована Німеччиною і відома як Німецька Південно-Західна Африка, Сполучене Королівство окупувало Волфіш-Бей і включило портову територію до своїх володінь у Капській колонії. У 1890 році британський уряд передав смугу Капріві німцям. Це дало Німеччині доступ до річки Замбезі та інших східноафриканських територій, і вона відмовилася від претензій на Занзібар (який був переданий Сполученому Королівству).[2]
У 1904-1908 рр. Німеччина почала геноцид проти народів гереро і нама в Намібії. Це почалося після повстання гереро і нама через захоплення німцями їхніх земель і худоби. У відповідь німецька військова адміністрація на чолі з Лотаром фон Тротою наказала знищити населення.[3] Під час геноциду було вбито десятки тисяч людей племен гереро та нама.
У 1915 році, під час Першої світової війни, війська з Південної Африки вторглися та окупували територію. Після війни, з підписанням Версальського договору, Німеччина була змушена передати свою територію Південно-Африканському Союзу в 1920 році, який на той час був самоврядним домініоном Британської імперії.[4] Протягом наступних 70 років ця територія називатиметься Південно-Західною Африкою.
Незалежність Намібії та відносини після здобуття незалежності[ред. | ред. код]
У 1966 році СВАПО розпочала збройну боротьбу проти південноафриканської окупації, яка стала відомою як південноафриканська прикордонна війна.[4] У 1989 році військові дії в Намібії припинилися, а в березні 1990 року Намібія здобула незалежність. Незалежність Намібії збіглася з возз’єднанням Німеччини в жовтні того ж року, коли обидві країни встановили дипломатичні відносини. У березні 1998 року президент Німеччини Роман Герцог відвідав Намібію з офіційним візитом.[5]
У серпні 2004 року міністр розвитку Німеччини Хайдемарі Віцорек-Зойл визнала історичну та моральну відповідальність Німеччини за геноцид людей гереро та нама після 100 років. У результаті Німеччина вирішила надати допомогу для розвитку Намібії.[5] У вересні 2011 року уряд Німеччини повернув до Намібії черепи вбивств колоніальної доби. Ще більше черепів і кісток було повернуто під час окремих церемоній у 2014 і 2018 роках.[5]
У 2015 році починаються переговори між урядами Німеччини та Намібії щодо офіційних вибачень та грошової допомоги. У 2016 році уряд Німеччини в офіційному документі визнав масове вбивство гереро і нами німецькими військами геноцидом.[5]
У травні 2021 року обидві країни оголосили про досягнення угоди, згідно з якою Німеччина визнає геноцидом звірства, вчинені проти людей гереро та нама на початку 1900-х років. Уряд Німеччини пообіцяв протягом 30 років виділити 1,1 мільярд євро на інфраструктуру та допомогу в розвитку Намібії. Виплати не включають відшкодування.[3]
У 2020 році двостороння допомога Німеччини Намібії склала 45,16 млн євро.[6]
Двосторонні договори[ред. | ред. код]
Обидві країни підписали кілька двосторонніх угод, таких як Угода про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень щодо податків на доходи та капітал (1996) та Угода про сприяння інвестиціям (1997).[7][8]
Туризм і транспорт[ред. | ред. код]
Близько 120 000 німців відвідують Намібію щороку.[8] Є прямі рейси між Франкфуртом і Віндгуком авіакомпанії Eurowings Discover.
Торгівля[ред. | ред. код]
У 2018 році товарообіг між двома країнами склав 200 мільйонів євро.[8] Основний експорт Німеччини до Намібії включає: машини, продукти харчування, електротехнічну продукцію, електроніку, хімічну продукцію, автомобільну продукцію, вимірювальну та контрольну техніку. Основними експортними товарами Намібії до Німеччини є: кольорові метали, продукти харчування, сировина (крім палива), автомобільна продукція, машини, вироби зі шкіри та натуральні масла.[9]
У серпні 2021 року держави підписали спільну декларацію про наміри (JCoI) з метою встановлення партнерства у сфері зеленого водню.[10] У травні 2023 року намібійська компанія Hyphen Hydrogen Energy, яка є дочірньою компанією Enertrag[de] зі штаб-квартирою в Німеччині, домовилася з урядом Намібії щодо проекту екологічного водню вартістю 10 мільярдів доларів США для експорту своєї продукції в Європу, яка була вироблена в національному парку Tsau ǁKhaeb Sperrgebiet.[11]
Постійні дипломатичні представництва[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ Namdeutsch: How has the German colonial period left its mark on Namibian culture?
- ↑ South African History Online: Namibia
- ↑ а б Germany officially recognises colonial-era Namibia genocide
- ↑ а б Namibia profile - Timeline
- ↑ а б в г Namibia: A timeline of Germany's brutal colonial history
- ↑ BMZ (2020). Bilaterale ODA 2020 nach Ländern (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 вересня 2023. Процитовано 13 вересня 2023.
- ↑ Agreement on Double Taxation Germany-Namibia
- ↑ а б в Germany and Namibia: Bilateral relations
- ↑ Namibia, German trade grows to N$3.6 billion. Архів оригіналу за 12 жовтня 2022. Процитовано 27 вересня 2023.
- ↑ Karliczek: Germany and Namibia form partnership for green hydrogen. Bundesministerium für Bildung und Forschung - BMBF. 27 серпня 2021.
- ↑ Hyphen and Namibia agree next phase of $10 billion green hydrogen project. Reuters. 25 травня 2023.
- ↑ Embassy of Germany in Windhoek
- ↑ Embassy of Namibia in Berlin