У дорослому футболі Піскарьов дебютував 1968 року виступами за команду клубу «Текстильник» (Іваново), в якій провів два сезони, взявши участь у 109 матчах Першої ліги СРСР.
Своєю грою за цю команду привернув увагу представників «Спартака» (Москва), до складу якого приєднався перед сезоном 1971 року. Відіграв за московських спартаківців наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі московського «Спартака», був основним гравцем атакувальної ланки команди і став з командою срібним призером чемпіонату СРСР 1974 року та володарем Кубка СРСР 1971 року.
У 1998 прийняв запрошення литовської команди «Кареда» (Шяуляй). Працював два роки й у цей період команда стала переможцем (1998) і срібним призером (1999) чемпіонату Литви, а також володарем Кубка Литви (1999).
У 2000 повернувся в Росію, очолював підмосковні «Хімки» (2000). У грудні 2000 — липні 2001 року був головним тренером мінського «Динамо». За нього «Динамо» дійшло до третього раунду Кубка Інтертото.
У 2002 року працював з підмосковним «Мострансгаз», а 2003 року входив до тренерського штабу махачкалінського «Анжі».
У січні — травні 2004 року очолював казахстанський «Восток»[2], а у другій половині 2004 року тренував МТЗ-РІПО з Мінська.
У 2005 році знову опинився в Литві, ставши головним тренером «Каунаса». Однак досить скоро покинув клуб — зустрівшись в єврокубках з англійським «Ліверпулем», команда вдома програла 1:3. Після гри Піскарьов покинув команду[3].
З грудня 2005 по лютий 2010 року — тренер СДЮШОР «Спартак» (Москва).
У 2012 році був керівником програми розвитку молодіжного футболу ФК «Сибір» (Новосибірськ)[4].