Тарандинці
| село Тарандинці | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Полтавська область |
| Район | Лубенський район |
| Громада | Новооржицька селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA53040050270079943 |
| Основні дані | |
| Населення | 776 |
| Поштовий індекс | 37540 |
| Телефонний код | +380 5361 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°04′49″ пн. ш. 32°50′27″ сх. д. / 50.08028° пн. ш. 32.84083° сх. д.Координати: 50°04′49″ пн. ш. 32°50′27″ сх. д. / 50.08028° пн. ш. 32.84083° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
157 м |
| Водойми | Вільшанка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 37540, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Тарандинці |
| Карта | |
  Тарандинці | |
 Тарандинці | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Тара́ндинці — село в Україні, у Новооржицькій селищній громаді Лубенського району Полтавської області. Населення становить 776 осіб. Колишній орган місцевого самоврядування — Тарандинцівська сільська рада.
Географія[ред. | ред. код]
Село Тарандинці знаходиться на правому березі річки Вільшанка, на протилежному березі знаходиться село Губське, нижче за течією на відстані 3,5 км розташоване село Єнківці.
Історія[ред. | ред. код]
Дореволюційний період[ред. | ред. код]
У період Гетьманщини село входило до Лубенської першої сотні Лубенського полку.
Згідно адміністративно-територіального устрою 18-19 ст. село Тарандинці було центром Тарандинцівської волості[1] Лубенського повіту Полтавської губернії.
За даними статистичного довідника 1885 року до складу Тарандинцівської волості входило 16 поселень (1348 дворів), де нараховувалося 23 селянські спілки. Чисельність населення: за ревізією — 3496 осіб чоловічої статі; за сімейними списками — 4135 осіб чоловічої та 4085 осіб жіночої статі. Тарандинцівська волость охоплювала 14641 десятин землі, у тому числі: у володінні селянських спілок — 10067 десятин, у приватному володінні — 4313 десятин, інші форми власності — 261 десятин землі.
Післяреволюційний період[ред. | ред. код]
Голодомор 1932—1933 рр.[ред. | ред. код]
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу 1932—1933, проведеного урядом СССР. Кількість загиблих від комуністичного терору голодом очевидці оцінюють у кілька сотень людей. Очевидець Надія Тихонівна Грицан-Лук'янченко свідчить:
Виживали хто як міг: їли бур’ян і «млинці» з мерзлої картоплі. А бувало, що і кору з дерева дрібнили і проковтували. Та, на жаль, на такому пайку протримувались всього день, бо така „страва” розривала кишечник і люди помирали у муках. Від хати до хати селом ходили немічні, просячи щось поїсти. Були і такі селяни, що брали найкращий одяг і йшли до російських поселень, аби виміняти на їжу. Деколи росіяни годували знедолених задарма. Та багато хто не доходив до сусідніх поселень, їх смерть наздоганяла у дорозі. Люди, блукаючи вулицями у пошуках їжі, падали просто неба мертві, як мухи навесні. "Буксирнські бригади" забирали трупи на вози і скидували до братської могили, що знаходилась на сільському цвинтарі. Сюди привозили щотижня нові жертви голоду. За деякий час братська могила перетворювалась у великий курган
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 848 осіб, з яких 368 чоловіків та 480 жінок[2].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 785 осіб[3].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 95,88 % |
| російська | 3,48 % |
| вірменська | 0,52 % |
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Павленко Роман Віталійович (1987—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни,
- Павленко Юхим Маркович, 1884 р. н., с. Тарандинці Лубенського району Полтавської області, українець, із селян, освіта початкова. Проживав у м. Лубни. Бухгалтер медзакладу. Заарештований 26 березня 1938 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 31 березня 1938 р. за ст.ст. 54-6, 54-10 ч. 1, 54-11 КК УРСР до розстрілу. Вирок виконано в травні 1938 р. у м. Полтава. Реабілітований Військовим трибуналом КВО 20 листопада 1956 р.
- Павленко Трохим Семенович, 1904 р. н., с. Тарандинці Лубенського району Полтавської області, українець, із селян, освіта початкова. Червоноармієць. Заарештований 8 листопада 1942 р. Засуджений Військовим трибуналом Алма-Атинського гарнізону 8 листопада 1942 р. за ст. 58-10 ч. 2 КК РРФСР до 10 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 31 жовтня 1994 р.
- Симоненко Василь Андрійович — видатний український поет.
- Золотоверхий Іван Демидович (1905—1978) — український історик, культуролог, книгознавець, бібліограф.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ИнфоРост, НП. ГПИБ | Вып. 3 : Губернии Малороссийские и юго-западные: [Харьковская, Полтавская, Черниговская, Киевская, Волынская, Подольская]. — 1885. elib.shpl.ru. Процитовано 21 лютого 2016.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Полтавська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Джерела[ред. | ред. код]
- Свідчення про злочини російських комуністів Надії Тихонівни Грицан-Лук'янченко, уродженки с. Тарандинці
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — V + 349 с.
Посилання[ред. | ред. код]
| ||||||||
