Чуднівці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Чуднівці
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район Лубенський район
Громада Лубенська міська громада
Код КАТОТТГ UA53040030610068535
Основні дані
Населення 316
Поштовий індекс 37571
Телефонний код +380 5361
Географічні дані
Географічні координати 49°58′36″ пн. ш. 32°55′46″ сх. д. / 49.97667° пн. ш. 32.92944° сх. д. / 49.97667; 32.92944Координати: 49°58′36″ пн. ш. 32°55′46″ сх. д. / 49.97667° пн. ш. 32.92944° сх. д. / 49.97667; 32.92944
Середня висота
над рівнем моря
152 м
Місцева влада
Адреса ради 37544, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Вищий Булатець
Карта
Чуднівці. Карта розташування: Україна
Чуднівці
Чуднівці
Чуднівці. Карта розташування: Полтавська область
Чуднівці
Чуднівці
Мапа
Мапа

Чу́днівці — село в Україні, в Лубенській громаді Лубенського району Полтавської області. Населення становить 316 осіб. Колишній орган місцевого самоврядування — Вищебулатецька сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Село Чуднівці знаходиться між селами Кононівка та В'язівок (1 км), за 3 км від міста Лубни.

Історія села[ред. | ред. код]

За Гетьманщини Чуднівці, як селище входили до 2-ї Лубенської сотні Лубенського полку.

Зі скасуванням полково-сотенного устрою на Лівобережній Україні село перейшло до Лубенського повіту Київського намісництва[1].

У ХІХ ст. Чуднівці перебували у складі Лубенської волості Лубенського повіту Полтавської губернії.

В 1923 році буде створена Чуднівська сільська громада у складі Лубенського району Лубенського округи. Станом на 1946 рік, до Чудновецької сільської ради входив також хутір Малий В'язівок[2].

Пізніше село Чуднівці перейде до Вищебулатецької сільської ради [3], яка 2016 році увійшла до Засульської сільської громади.

Голодомор 1933-34 років[ред. | ред. код]

Мешканці села Чуднівці суттєво потерпали в часи примусової колективізації і, як наслідок, поменшало їх на третину, до цього слід додати ще й жертв Голодомору в 1932—1933 роках[4]:

  • Васик Єхимія.
  • Васик Михайло Никифорович.
  • Васик Никифор Ілліч.
  • Васик Никифор Никифорович.
  • Василенко Лука.
  • Василенко Марія.
  • Гайдук Василь Володимирович.
  • Гордієнко Іван Якович.
  • Гордієнко Лука і його жінка.
  • Гордієнко Лука і його жінка.
  • Гордієнко Парасковія Яківна.
  • Гриценко Мануйло і його жінка.
  • Гриценко Павло Прохорович.
  • Гриценко Петро.
  • Гриценко Прохор, його жінка і мати
  • Гриценко Семен Федорович.
  • Гриценко Улина.
  • Гриценко Уляна Литвинівна.
  • Дуда Григорій.
  • Дуда Марія.
  • Зінченко Анастасія Федорівна.
  • Зінченко Григорій Семенович.
  • Зінченко Іван Семенович.
  • Зінченко Мотря.
  • Зінченко Семен Іванович.
  • Зінченко Уляна Онопріївна.
  • Кириленко Андрій і його жінка.
  • Кириленко Андрій.
  • Кириленко Павло, його жінка і мати.
  • Макаренко Василь Васильович.
  • Макаренко Василь Іванович.
  • Макаренко Григорій Васильович.
  • Провора Микола.
  • Провора Мотря Трохимівна.
  • Провора Ольга.
  • Сулима Іван.
  • Сулима Оксана.
  • Сулима Петро Іванович.
  • Сулима Улита і її чоловік.
  • Терещенко Григорій Захарович.
  • Терещенко Захарій.
  • Терещенко Іван Захарович.
  • Терещенко Оксана.
  • Шапаренко Архип.
  • Шапаренко Галина.
  • Шапаренко Єлизавета.
  • Шапаренко Степанида.
  • Шапаренко Федір.
  • ІПидогуб Парасковія і їх дочка.
  • ІПидогуб Семен Іванович.
  • Шостак Векла Борисівна.
  • Шостак Захарій Костянтинович.

Політика[ред. | ред. код]

Парламентські вибори, 2019[ред. | ред. код]

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 530524, розташована у приміщенні клубу.

Результати

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 357 осіб, з яких 148 чоловіків та 209 жінок[7].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 314 осіб[8].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:

Мова Відсоток
українська 98,42 %
російська 1,58 %

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Клуб — зруйнований
  • школа — зруйнована

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Описи Київського намісництва 70—80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін. — К.: Наукова думка, 1989. — 392 с. — ISBN 5-12-000656-6. — С. 116
  2. Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ. «Українське видавництво політичної літератури». 1947. — С. 416
  3. Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини 1648—2012 років. Довідник з історії Адміністративно-територіального поділу Полтавська обласна рада, Державний архів Полтавської області. — Полтава: ТОВ «АСМІ», 2012. — 400 с. — ISBN 978-966-182-203-9. — С. 107, 198, 249, 354
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 червня 2010. Процитовано 27 листопада 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 148, Полтавська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
  6. Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 148, Полтавська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 23 березня 2022.
  7. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  8. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  9. Розподіл населення за рідною мовою, Полтавська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Посилання[ред. | ред. код]