Українська: Петро Дорошенко. Портрет, зроблений літографом Олександром Тимофійовичем Скіно (1826—1875) за малюнком художниці «пані Марусі Данел...» (повне прізвище невідоме) у Житомирі, літографія, 23,1х15,5. Ілюстрація до книги Миколи Гатцука «Ӯжинок рідного полȧ» (опубліковано вперше в Москві 1857 року). З колекції Павла Потоцького. Експозиція Національного музею історії України. Коментар з сайту музею:

На прямокутному аркуші паперу в центрі в овалі чорно-білий портрет гетьмана Петра Дорошенка. Зображення погрудне, в профіль вправо. Чоловік середніх років, з вусами та бородою, в лівій руці тримає булаву. Одягнений у накидку з білою облямівкою, скріпленою брошкою. На голові шапка зі шликом та хутром по краю, прикрашена двома пір’ями. Під зображенням написи: «Перем: на кам: Скіно», «Г. Житомир. 1857 року», «Малуувала Пана Маруса Данел…». Нижче: «Петро Дорошенко/ Преслауного віска Запорозкого і усого луду Козакоруского/ Гетман». В правому нижньому куті олівцева позначка П.П. Потоцького: «[дві схрещені латинські літери Р]/ У/36/ оч. рд.- оч. ц.».

З інтерв'ю Ольги Ковалевської проекту «Локальна історія»:

– У цих перемальовуваннях Дорошенка з’явилася квітка замість брошки...

Ковалевська: – Оце якраз та сама помилка. Людина не зрозуміла, що кирея – це не квіточка, а застібка певної форми. А майстрові здалося, що це може бути квіточка. По-друге, ґудзики на жупані. Ґудзики не завжди були кругленькі, а могли бути і мигдалеподібні, грушоподібні, овальні. У Дорошенка вони були, як мигдалики. Художнику здалося, що це маленькі листочки. І в результаті вийшла дуже смішна ситуація – нібито в одній руці він тримає і булаву, і квітку.