Чоко-Мару (3515)
| Історія | |
|---|---|
 Японія
| |
| Назва: | Чоко-Мару (Choko Maru) |
| Власник: |
|
| Будівник: | Tama Zosensho |
| Закладений: | 6 лютого 1939 |
| Спуск на воду: | 1 червня 1939 |
| Завершений: | 30 листопада 1939 |
| Доля: | 5 грудня 1943 затонуло на атолі Кваджелейн |
| Основні характеристики | |
| Тип: | вантажне |
| Тоннаж: | 3515 GRT |
| Довжина: | 103,7 м |
| Ширина: | 14,7 м |
| Осадка: | 8 м |
| Двигуни: | 1 парова машина потрійного розширення |
| Швидкість: | 12 (максимальна 14,5) вузлів |
Чоко-Мару (Choko Maru) — судно, яке під час Другої світової війни взяло участь у операціях японських збройних сил в архіпелазі Бісмарка та Мікронезії.
Передвоєнна історія[ред. | ред. код]
Чоко-Мару спорудили в 1939 році на верфі Tama Zosensho в Тамано на замовлення компанії Taiyo Kogyo.
19 липня 1941-го судно реквізували для потреб Імперського флоту Японії. З 20 вересня по 14 жовтня воно пройшло певну модернізацію на верфі військово-морських сил у Куре (надалі, у вересні 1942-го, судно отримає озброєння з однієї 75-мм польової гармати Тип 38, яку вже у листопаді 1942-го замінять на кілька флотських гармат).
У листопаді 1941-го Чоко-Мару здійснило рейс до Маріанських островів, де відвідало Паган та Сайпан, а на початку грудня прибуло назад до Японії.
Перші воєнні рейси[ред. | ред. код]
З грудня 1941-го по червень 1942-го Чоко-Мару виконало численні рейси у водах Японії та прилеглих районів і відвідало (деякі не по одному разу) Муроран (Хоккайдо), Палау (важливий транспортний хаб на заході Каролінських островів), Йокосуку, Хакодате (Хоккайдо), Токіо, острови Тітідзіма, Хахадзіма та Іводзіма (архіпелаг Огасавара), острів Мінамі-Торісіма, Тініан (Маріанські острови), Осаку, Моджі, Чіннампо (на західному узбережжі Корейського півострова в усті річки Тедонган), Такао та Кірун (наразі Гаосюн та Цзілну на Тайвані), Йоккаїчі, Куре, Нагою.
З 24 червня по 11 липня 1942-го Чоко-Мару пройшло ремонт на верфі Mitsui Engineering and Shipbuilding у Тамано, після чого продовжило свої рейси. До кінця вересня воно побувало в Йокогамі, Отару (Хоккайдо), Raichishi, Чірікоро та Асасе в підконтрольній японцям частині Сахаліну, Осаку, Хакодате, Йокогаму.
Рейс до архіпелагу Бісмарка[ред. | ред. код]
На початку серпня 1942-го союзники висадились на сході Соломонових островів, що започаткувало 7-місячну битву за Гуадалканал та змусило японське командування перекидати сюди підкріплення. 26—27 вересня Чоко-Мару пройшло з японського порту Уджіна до корейського Пусану, а вже 28 числа прибуло до Саєкі на острові Кюсю. 29 вересня судно вийшло звідси у складі конвою «Окі № 4», який 13 жовтня прибув до Рабаулу — головної передової бази в архіпелазі Бісмарка, з якої провадились операції на Соломонових островах та сході Новій Гвінеї.
20—26 жовтня 1942-го Чоко-Мару пройшло у складі конвою з Рабаулу до Палау (важливий транспортний хаб на заході Каролінських островів), звідки 1—10 листопада перейшло до Японії.
Служба у листопаді 1942 — вересні 1943[ред. | ред. код]
Після повернення з архіпелагу Бісмарка судно протягом трьох місяців працювало переважно у водах Японії із заходами в порти Муроран, Йокосука, Моджі, Фушікі, Катаяма, Ніїхама. При цьому у грудні 1942 — січні 1943 Чоко-Мару здійснило два кругові рейси на захід Каролінських островів (щонайменше в одному випадку воно доправило до Японії боксити, які видобували на Палау).
23 лютого 1943-го Чоко-Мару вирушило до Південно-Східної Азії. Наприкінці місяця воно досягнуло Такао, звідки на початку березня перейшло до Маніли. 10 березня судно рушило далі на південь та 16 числа досягнуло Макассару на південно-західному узбережжі індонезійського острова Сулавесі. У цьому районі воно перебувало кілька тижнів, побувало в Помалаа на південно-східному півострові Сулавесі (тут видобували нікелеву руду), а в кінці квітня — першій половині травня пройшло через Манілу та Такао до Японії.
Наступні місяці Чоко-Мару знову здійснювало рейси у водах Японії та прилеглих територій, де відвідало Ніїхаму, Куре, Міїке, Йокосуку, Тітідзіму (острови Огасавара), Сайпан та Роту (Маріанські острови), Йокогаму, Муроран, Нагою, Вакамацу, Дайрен (наразі китайський Далянь), Кобе, Тамано, Осаку.
Рейси до Мікронезії[ред. | ред. код]
У вересні 1943-го Чоко-Мару вирушило з Сімоносекі на атол Трук в центральній частині Каролінських островів (тут ще до війни створили потужну базу японського ВМФ, з якої до лютого 1944-го провадились операції у цілому ряді архіпелагів). 17 вересня судно досягло Труку, а вже за три доби вирушило звідси у складі конвою № 4920, який 24 вересня досягнув Сайпану. 30 вересня Чоко-Мару прибуло до японського порту Сасебо.
До початку вересня 1943-го Чоко-Мару побувало у китайських портах Ціндао та Дайрен, а потім у Мурорані, Кавасакі, Токіо та Йокосуці. 7 листопада воно знову вирушило на Трук у складі конвою № 3107, який досягнув пункту призначення 20 числа.
23 листопада Чоко-Мару, маючи серед вантажу бочки з пальним, труби та пиломатеріали, попрямувало разом з конвоєм № 5223 з Труку на атол Кваджелейн (Маршаллові острови), якого досягнуло 1 грудня. Вранці 5 грудня судно все ще здійснювало розвантаження, коли Кваджелейн став ціллю для потужного удару авіаносного з'єднання. Під час першого нальоту Чоко-Мару отримало влучання двома бомбами у машинне відділення та один з трюмів і загорілось. Невдовзі відбувся другий наліт, котрий призвів до влучання бомби у ще один трюм. Спроби японців загасити пожежу тривали до ранку 6 грудня, коли судно сіло на ґрунт. Наслідком атаки також стала загибель чотирьох членів екіпажу Чоко-Мару.[1][2]
Наразі рештки Чоко-Мару відомі у дайверів як «Розв'язка барракуд» («Barracuda Junction»). У трюмах можна побачити залишки вантажу, на па палубі в районі корми розкидані артилерійські снаряди.[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Japanese Transports. www.combinedfleet.com. Процитовано 12 грудня 2021.
- ↑ Japanese Auxiliary Transports. www.combinedfleet.com. Процитовано 12 грудня 2021.
- ↑ PacificWrecks.com. Pacific Wrecks. pacificwrecks.com (англ.). Процитовано 12 грудня 2021.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||