9А83

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
9А83
Пускова установка 9А83 ЗРС С-300В у бойовому положенні
Пускова установка 9А83 ЗРС С-300В у бойовому положенні
Тип Пускова установка
Походження СРСР СРСР
Історія використання
На озброєнні 1983 — т. ч.
Оператори Росія Росія
Білорусь Білорусь
Україна Україна
Історія виробництва
Розроблено 1969—1983 роки
Виробник СРСР СРСР
Росія Росія
Виготовлена
кількість
понад 1 200 одиниць
Характеристики
Вага 47,5 т
Довжина не більше 12 250 мм
Ширина не більше 3 380 мм
Висота не більше 3 270 мм
Обслуга 3 особи

Головне
озброєння
4 x ЗКР 9М83
Двигун

840 к.с.
Підвіска індивідуальна торсіонна
Операційна
дальність
250 км
Практична межа 0,025 — 30 км
Максимальна глибина 6 — 75 км
Швидкість 53 км/год

9А83 у Вікісховищі

9А83 — радянська та російська самохідна пускова установка зі складу ЗРС С-300В.

Історія створення[ред. | ред. код]

Розробка пускової установки 9А83 була розпочата за єдиними тактико-технічними вимогами до ЗРС С-300В. Роботи виконувались у московському НДЕМІ[ru].[2] До кінця 1973 були готові перші дослідні зразки для полігонних випробувань, а 3 січня 1974 на Ембенському полігоні[ru] почалися перші випробування.[3] Перший успішний запуск було здійснено у вересні 1974 року.[4] У 1983 році комплекс С-300В1 був прийнятий на озброєння у складі командного пункту 9С457, РЛС 9С15, багатоканальної станції наведення ракет 9С32, пускової установки 9А83, пуско-заряджальної установки 9А85 і зенітної керованої ракети 9М83. У 1988 році було пройдено другий етап випробувань, після якого комплекс С-300В був доповнений РЛС 9С19, пусковою установкою 9А82, пуско-заряджальною установкою 9А84 та зенітною керованою ракетою 9М82.[5]

Опис конструкції[ред. | ред. код]

Пускова установка 9А83 призначена для підготовки та запуску чотирьох зенітних керованих ракет 9М83. Ракети можуть бути розміщені як на самій пусковій установці в транспортно-пускових контейнерах 9Я240, так і на сполученій з нею пуско-заряджальній установці 9А85. Переведення ракет у бойове положення проводиться спеціальними гідроприводами. Установка забезпечує роботу зенітних керованих ракет з моменту їх запуску до ураження мети, здійснює підсвічування цілі, і навіть видачу коригуючих команд. Підготовка ракет до запуску виконується у разі надходження команд від багатоканальної станції наведення ракет 9С32. Установка здатна вести вогонь двома із чотирьох ракет із інтервалом 1-2 секунди. Під час роботи 9А83 відбувається постійний обмін інформацією з 9С32, проводиться аналіз цільовказівки та відображення положення цілі в зоні ураження.[6]

До комплекту бортової апаратури установки 9А83 входять[6]:

  1. Радіоелектронна апаратура з ЕОМ
  2. Засоби підготовки ЗКР 9М83 до старту
  3. Система телекодового зв'язку
  4. Обладнання топоприв'язки та навігації
  5. Газотурбінний двигун для автономного електропостачання.

Ходова частина[ред. | ред. код]

Усі засоби пускової установки 9А83 встановлені на спеціальне гусеничне шасі, що має індекс ГБТУ — «Об'єкт 830» (рос. Объект 830).[7] Шасі розроблено у конструкторському бюро Ленінградського заводу імені Кірова та виробляється на ЛЗГТ[ru]. В основі конструкції лежить шасі самохідної гармати 2С7 «Піон». Змінено положення моторно-трансмісійного відділення (перенесено до кормової частини машини), вузли та агрегати шасі по окремих вузлах уніфіковані з танками Т-72 та Т-80.[8]

Модифікації[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ГОСТ 8.417-2002
  2. Давыдов М. В., Годы и люди, с. 258
  3. Давыдов М. В., Годы и люди, с. 272
  4. Давыдов М. В., Годы и люди, с. 282
  5. Давыдов М. В., Годы и люди, с. 266
  6. а б С-300В (9К81, SA-12A, Gladiator; SA-12B, Giant), войсковая зенитная ракетная система — ОРУЖИЕ РОССИИ, Каталог вооружения, военной и специальной техники. Архів оригіналу за 31 серпня 2011. Процитовано 8 червня 2011.
  7. Василий Н. Я., Гуринович А. Л., Зенитные ракетные комплексы, с. 274
  8. Ганин С. М., Карпенко А. В., Зенитная ракетная система С-300, с. 50

Література[ред. | ред. код]

  • Давыдов М. В. Часть 2. Зенитные ракетные системы // Годы и люди. — (из истории ОАО "НИЭМИ", электронная версия издания с исправлениями и дополнениями, внесенными в период 2002-2010 гг.). — Москва : Радио и связь, 2009. — ISBN 5-256-01601-6.
  • Василий Н.Я., Гуринович А.Л. Самоходные зенитные ракетные комплексы // Зенитные ракетные комплексы. — Справочное издание. — Минск : Белорусский дом печати, 2001. — С. 267—268. — 11000 прим.
  • Ганин С. М., Карпенко А. В. Зенитная ракетная система С-300 // Невский бастион. — Приложение к военно-техническому сборнику. — Санкт-Петербург, 2001. — 73 с.

Посилання[ред. | ред. код]