9А83
| 9А83 | |||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Пускова установка 9А83 ЗРС С-300В у бойовому положенні | |||||||||||||||||||||||||
| Тип | Пускова установка | ||||||||||||||||||||||||
| Походження |
 СРСР | ||||||||||||||||||||||||
| Історія використання | |||||||||||||||||||||||||
| На озброєнні | 1983 — т. ч. | ||||||||||||||||||||||||
| Оператори |
 Росія Білорусь Україна | ||||||||||||||||||||||||
| Історія виробництва | |||||||||||||||||||||||||
| Розроблено | 1969—1983 роки | ||||||||||||||||||||||||
| Виробник |
СРСР Росія | ||||||||||||||||||||||||
| Виготовлена кількість |
понад 1 200 одиниць | ||||||||||||||||||||||||
| Характеристики | |||||||||||||||||||||||||
| Вага | 47,5 т | ||||||||||||||||||||||||
| Довжина | не більше 12 250 мм | ||||||||||||||||||||||||
| Ширина | не більше 3 380 мм | ||||||||||||||||||||||||
| Висота | не більше 3 270 мм | ||||||||||||||||||||||||
| Обслуга | 3 особи | ||||||||||||||||||||||||
|
| |||||||||||||||||||||||||
Головне озброєння |
4 x ЗКР 9М83 | ||||||||||||||||||||||||
| Двигун |
840 к.с. | ||||||||||||||||||||||||
| Підвіска | індивідуальна торсіонна | ||||||||||||||||||||||||
Операційна дальність |
250 км | ||||||||||||||||||||||||
| Практична межа | 0,025 — 30 км | ||||||||||||||||||||||||
| Максимальна глибина | 6 — 75 км | ||||||||||||||||||||||||
| Швидкість | 53 км/год | ||||||||||||||||||||||||
|
| |||||||||||||||||||||||||
9А83 у Вікісховищі | |||||||||||||||||||||||||
9А83 — радянська та російська самохідна пускова установка зі складу ЗРС С-300В.
Історія створення[ред. | ред. код]
Розробка пускової установки 9А83 була розпочата за єдиними тактико-технічними вимогами до ЗРС С-300В. Роботи виконувались у московському НДЕМІ[ru].[2] До кінця 1973 були готові перші дослідні зразки для полігонних випробувань, а 3 січня 1974 на Ембенському полігоні[ru] почалися перші випробування.[3] Перший успішний запуск було здійснено у вересні 1974 року.[4] У 1983 році комплекс С-300В1 був прийнятий на озброєння у складі командного пункту 9С457, РЛС 9С15, багатоканальної станції наведення ракет 9С32, пускової установки 9А83, пуско-заряджальної установки 9А85 і зенітної керованої ракети 9М83. У 1988 році було пройдено другий етап випробувань, після якого комплекс С-300В був доповнений РЛС 9С19, пусковою установкою 9А82, пуско-заряджальною установкою 9А84 та зенітною керованою ракетою 9М82.[5]
Опис конструкції[ред. | ред. код]
Пускова установка 9А83 призначена для підготовки та запуску чотирьох зенітних керованих ракет 9М83. Ракети можуть бути розміщені як на самій пусковій установці в транспортно-пускових контейнерах 9Я240, так і на сполученій з нею пуско-заряджальній установці 9А85. Переведення ракет у бойове положення проводиться спеціальними гідроприводами. Установка забезпечує роботу зенітних керованих ракет з моменту їх запуску до ураження мети, здійснює підсвічування цілі, і навіть видачу коригуючих команд. Підготовка ракет до запуску виконується у разі надходження команд від багатоканальної станції наведення ракет 9С32. Установка здатна вести вогонь двома із чотирьох ракет із інтервалом 1-2 секунди. Під час роботи 9А83 відбувається постійний обмін інформацією з 9С32, проводиться аналіз цільовказівки та відображення положення цілі в зоні ураження.[6]
До комплекту бортової апаратури установки 9А83 входять[6]:
- Радіоелектронна апаратура з ЕОМ
- Засоби підготовки ЗКР 9М83 до старту
- Система телекодового зв'язку
- Обладнання топоприв'язки та навігації
- Газотурбінний двигун для автономного електропостачання.
Ходова частина[ред. | ред. код]
Усі засоби пускової установки 9А83 встановлені на спеціальне гусеничне шасі, що має індекс ГБТУ — «Об'єкт 830» (рос. Объект 830).[7] Шасі розроблено у конструкторському бюро Ленінградського заводу імені Кірова та виробляється на ЛЗГТ[ru]. В основі конструкції лежить шасі самохідної гармати 2С7 «Піон». Змінено положення моторно-трансмісійного відділення (перенесено до кормової частини машини), вузли та агрегати шасі по окремих вузлах уніфіковані з танками Т-72 та Т-80.[8]
Модифікації[ред. | ред. код]
- 9А83 — пускова установка ЗРС С-300В
- 9А83-1 — пускова установка ЗРС С-300В1
- 9А83М — пускова установка ЗРС С-300ВМ із ЗКР 9М83М
- 9А83МЭ — експортний варіант
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ГОСТ 8.417-2002
- ↑ Давыдов М. В., Годы и люди, с. 258
- ↑ Давыдов М. В., Годы и люди, с. 272
- ↑ Давыдов М. В., Годы и люди, с. 282
- ↑ Давыдов М. В., Годы и люди, с. 266
- ↑ а б С-300В (9К81, SA-12A, Gladiator; SA-12B, Giant), войсковая зенитная ракетная система — ОРУЖИЕ РОССИИ, Каталог вооружения, военной и специальной техники. Архів оригіналу за 31 серпня 2011. Процитовано 8 червня 2011.
- ↑ Василий Н. Я., Гуринович А. Л., Зенитные ракетные комплексы, с. 274
- ↑ Ганин С. М., Карпенко А. В., Зенитная ракетная система С-300, с. 50
Література[ред. | ред. код]
- Давыдов М. В. Часть 2. Зенитные ракетные системы // Годы и люди. — (из истории ОАО "НИЭМИ", электронная версия издания с исправлениями и дополнениями, внесенными в период 2002-2010 гг.). — Москва : Радио и связь, 2009. — ISBN 5-256-01601-6.
- Василий Н.Я., Гуринович А.Л. Самоходные зенитные ракетные комплексы // Зенитные ракетные комплексы. — Справочное издание. — Минск : Белорусский дом печати, 2001. — С. 267—268. — 11000 прим.
- Ганин С. М., Карпенко А. В. Зенитная ракетная система С-300 // Невский бастион. — Приложение к военно-техническому сборнику. — Санкт-Петербург, 2001. — 73 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- ОАО «Спецмаш». Зенитно-ракетные системы С-300В и С-300ВМ, изделия 830—835 (рос.). Архів оригіналу за 24 травня 2012. Процитовано 18 лютого 2012.
- С-300В (9К81, SA-12A, Gladiator; SA-12B, Giant), войсковая зенитная ракетная система (рос.). ОРУЖИЕ РОССИИ, Каталог вооружения, военной и специальной техники. Архів оригіналу за 24 травня 2012. Процитовано 18 лютого 2012.