9С15
| 9С15 | |||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) Радіолокаційна станція 9С15М «Обзор-3» | |||||||||||||||||||||||||
| Тип | Радіолокаційна станція | ||||||||||||||||||||||||
| Походження |
 СРСР | ||||||||||||||||||||||||
| Історія використання | |||||||||||||||||||||||||
| На озброєнні | 1983 — т. ч. | ||||||||||||||||||||||||
| Оператори |
 Росія Білорусь Україна | ||||||||||||||||||||||||
| Історія виробництва | |||||||||||||||||||||||||
| Розроблено | 1969—1983 роки | ||||||||||||||||||||||||
| Виробник |
СРСР Росія | ||||||||||||||||||||||||
| Виготовлена кількість |
понад 200 | ||||||||||||||||||||||||
| Характеристики | |||||||||||||||||||||||||
| Вага | 47 т | ||||||||||||||||||||||||
| Довжина | 12 000 мм | ||||||||||||||||||||||||
| Ширина | 3 800 мм | ||||||||||||||||||||||||
| Висота | 3 300 мм | ||||||||||||||||||||||||
| Екіпаж | 4 особи | ||||||||||||||||||||||||
|
| |||||||||||||||||||||||||
| Двигун |
840 к.с. | ||||||||||||||||||||||||
| Підвіска | індивідуальна торсіонна | ||||||||||||||||||||||||
Операційна дальність |
250 км | ||||||||||||||||||||||||
| Швидкість | 53 км/год | ||||||||||||||||||||||||
| Прохідність | 1,2 м (брід) | ||||||||||||||||||||||||
|
| |||||||||||||||||||||||||
9С15 у Вікісховищі | |||||||||||||||||||||||||
9С15 «Обзор-3» (за класифікацією НАТО — Bill Board) — радянська та російська самохідна радіолокаційна станція кругового огляду зі складу ЗРС С-300В. Здатна одночасно проводити активний пошук цілей (3 координати) і пасивний (2 координати).[2]
Історія створення[ред. | ред. код]
Розробка РЛС 9С15 була розпочата за єдиними тактико-технічними вимогами до ЗРС С-300В. Роботи велися в новосибірському Науково-дослідному інституті вимірювальних приладів[ru] під керівництвом В. В. Райзберга, Ю. А. Кузнєцова, а потім Г. Н. Голубєва. У 1983 році комплекс С-300В1 був прийнятий на озброєння у складі командного пункту 9С457, РЛС 9С15, багатоканальної станції наведення ракет 9С32, пускової установки 9А83, пуско-заряджальної установки 9А85 і зенітної керованої ракети 9М83. У 1988 році закінчився другий етап випробувань, після якого комплекс С-300В був доповнений РЛС 9С19, пусковою установкою 9А82, пуско-заряджальною установкою 9А84 та зенітною керованою ракетою 9М82.[3][4]
Опис конструкції[ред. | ред. код]
Основним призначенням РЛС 9С15 є постійний огляд визначеного простору та супровід до 200 аеродинамічних цілей та балістичних ракет типу MGM-52 Lance і «Скад», а також передача всієї отриманої інформації на командний пункт 9С457.[5] Станція працює в сантиметровому діапазоні електромагнітних хвиль, має високу пропускну здатність і програмне управління променем. Роботу станції реалізовано у двох режимах.[6]
Перший режим призначений для виявлення та супроводу аеродинамічних цілей. У цьому режимі забезпечена зона огляду 45° по підвищенню, дальність виявлення становить до 240 км. Огляд сектора пошуку триває 12 секунд. Імовірність виявлення цілі класу винищувач на максимальній дальності огляду становить 50 %.[7]
Другий режим призначений в основному для виявлення та супроводу балістичних ракет. У цьому режимі забезпечена зона огляду від 20° до 55° по підвищенню, при цьому інструментальна дальність виявлення становить до 150 км. Огляд сектора пошуку триває 9 секунд. Надійне виявлення цілі класу винищувач проводиться на інструментальній дальності огляду, а цілей типу MGM-52 Lance або Р-17 — не менше 115 км.[7]
До складу 9С15 входять[8]:
- Антенний пост
- Приймач;
- Система виявлення «Свій-чужий»
- Автоматизована система отримання та обробки інформації.
Ходова частина[ред. | ред. код]
Усі засоби РЛС 9С15 «Обзор-3» встановлені на спеціальне гусеничне шасі, що має індекс ГБТУ — «Об'єкт 832» (рос. Объект 832).[7] Шасі розроблено у конструкторському бюро Ленінградського заводу імені Кірова. В основі конструкції лежить шасі самохідної гармати 2С7 «Піон». Змінено положення моторно-трансмісійного відділення (перенесено до кормової частини машини), вузли та агрегати шасі по окремих вузлах уніфіковані з танками Т-72 та Т-80.[9]
Модифікації[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ГОСТ 8.417-2002
- ↑ Зенитно-ракетная система С-300В (СССР/Россия). Архів оригіналу за 8 жовтня 2015. Процитовано 20 січня 2014.
- ↑ Давыдов М. В., Годы и люди, с. 258
- ↑ Давыдов М. В., Годы и люди, с. 266
- ↑ Давыдов М. В., Годы и люди, с. 257
- ↑ Василий Н. Я., Гуринович А. Л., Зенитные ракетные комплексы, с. 268
- ↑ а б в Василий Н. Я., Гуринович А. Л., Зенитные ракетные комплексы, с. 269
- ↑ Air defence systems. Export catalogue, с. 51
- ↑ Ганин С. М., Карпенко А. В., Зенитная ракетная система С-300, с. 50
Література[ред. | ред. код]
- Давыдов М. В. Часть 2. Зенитные ракетные системы // Годы и люди. — (из истории ОАО "НИЭМИ", электронная версия издания с исправлениями и дополнениями, внесенными в период 2002-2010 гг.). — Москва : Радио и связь, 2009. — ISBN 5-256-01601-6.
- Василий Н.Я., Гуринович А.Л. Самоходные зенитные ракетные комплексы // Зенитные ракетные комплексы. — Справочное издание. — Минск : Белорусский дом печати, 2001. — 461 с. — 11000 прим.
- Ганин С. М., Карпенко А. В. Зенитная ракетная система С-300 // Невский бастион. — Приложение к военно-техническому сборнику. — Санкт-Петербург, 2001. — 73 с.
- Рособронэкспорт. Системы воздушной обороны // Каталог экспортного вооружения = Air defence systems. Export catalogue. — «Интервестник», 2003. — С. 51.
- Энциклопедия XXI век. Оружие и технологии России. Часть 2. Ракетно-артиллерийское вооружение сухопутных войск. Группа 10. Вооружение. Класс 1055. Комплексы и пусковые установки неуправляемых ракет. Мобильная трёхкоординатная радиолокационная станция «Обзор-3». — Москва : Издательский дом «Оружие и технологии», 2001. — Т. 2. — С. 538. — ISBN 5-93799-002-1.
Посилання[ред. | ред. код]
- ОАО «Спецмаш». Зенитно-ракетные системы С-300В и С-300ВМ, изделия 830—835. Архів оригіналу за 24 травня 2012. Процитовано 18 лютого 2012.