Legio II Armeniaca
| Legio II Armeniaca | |
|---|---|
 Емблема | |
| На службі | кінець III ст. — кінець V ст. |
| Країна |
 Римська імперія |
| Вид | Сухопутні війська |
| Тип | Легіон |
| Чисельність | 1000-1200 осіб |
| Гарнізон/Штаб |
Сатала Безабда |
| Війни/битви | Облога Безабди 360 року |
|
| |
Медіафайли на Вікісховищі | |
Legio II Armeniaca (II Вірменський легіон) — римський легіон часів пізньої імперії.
Передумови та походження[ред. | ред. код]
Протягом століть Вірменія була об'єктом боротьби спочатку між Римською та Парфянської імперіями, а потім між Сасанідами.
Поділена на дві частини Євфратом, Мала Вірменія складала регіон між Понтом і Каппадокією, тоді як Велика Вірменія простягалася на схід до парфянського кордону.
Обидва краї були завойовані Помпеєм: Велика Вірменія стала державою-"клієнтом", або, точніше, буферною державою під протекторатом Риму, тоді як Мала Вірменія була приєднана до Каппадокії.
Перші римські імператори призначали і скасовували царів Вірменії, доки в 66 році за правління Нерона парфянський престол захопив Тірідат I, який нібито був лояльним до Риму.
Однак цей узурпатор протистояв римлянам проти парфян і навпаки, аж до приходу римського імператора Траяна, який під час свого Східного походу 113-117 рр. зайняв країну, яку він перетворив на римську провінцію. Якщо країна й змогла утримати посаду "рідного" місцевого царя, - за ним пильно стежили римські легіони, які, з тих пір, було розташовано у Великій Вірменії.
У ІІІ столітті, з втратою Месопотамії, вплив Риму на регіон почав слабшати.
Між 224 і 226 роками Парфянська держава Арсакідів(Аршакідів) була замінена Персією Сасанідів. А через кілька років, у 252 році, Шапур I, син засновника династії, вторгся до Вірменії, убив вірменського царя Тирідата II і посадив на трон свого сина Гормізда, згідно з традицією, що цар Вірменії походив із родини шахіншаха("царя царів"), який правив в Ктесифоні.
Однак Шапур зазнав поразки від римського імператора Гордіана III, який трагічно загинув під час кампанії; його наступник - імператор Філіп І Араб поспішив укласти з Шапуром угоду про відновлення кордону по Євфрату.
Теоретично незалежна Вірменія продовжувала відігравати роль буферної держави під наглядом Риму. Шапур повернувся до атак на території Римських провінцій в 296-297 роках, але був остаточно розбитий. Кордон був відкинутий за річку Тигр шляхом анексії п'яти «транс-тигританських» провінцій і будівництва лімів, - захищеної серії фортів, де були розміщені постійні війська (лімітани).
Мирний договір 298 року підтвердив "сюзеренітет" Риму над Вірменією та встановив кордон між двома імперіями до договору Йовіана з Шапуром II у 363 році, за яким вірменські території, завойовані за Діоклетіана, були повернуті персам.
Історія легіону[ред. | ред. код]
Легіон було сформовано у кінці III століття н.е. в провінції Вірменія (разом з Legio I Armeniaca) в результаті військових реформ імператора Діоклетіана. Тому й отримав свою назву - Вірменський.
Його вояків було переведено зі стану псевдокомітатів до легіонерів, проте завдання залишалися колишніми — охорона кордонів імперії в якості лімітанів.
Тривалий час легіон розташовувався у Римській Вірменії. Основний табір розміщувався у м. Сатала (колишня Мала Вірменія). Ймовірно, що легіон виконував допоміжні функції під час римсько-перських воєн часів імператорів Максиміана, Костянтина I та Констанція II.
У 360 році легіон було перенаправлено до важливої прикордонної фортеці Безабда(неподалік теперішнього м.Джизре), разом з легіонами Legio II Flavia Virtutis та Legio II Parthica), де він зазнав нищівної поразки від персів на чолі із Шапуром II.
Проте вже у 400 році легіон було відновлено відповідно до відомостей Notitia Dignitatum. Тепер він підпорядковувався дуксу Месопотамії та magister militum per Orientem(головнокомандувачу Сходу). Час припинення існування цього легіону невідомий.
Облога фортеці Безабди 360 року н.е.[ред. | ред. код]
Безабде або Базабда було містом-фортецею на східному римському кордоні.
Розташоване в Забдіцені, воно відіграло важливу роль у римсько-перських війнах IV століття.
Фортеця двічі зазнала облогу в 360 році, про що докладно розповідає Амміан Марцеллін.
Сасаніди на чолі з Шапуром II захопили Безабде, незважаючи на непохитний опір трьох римських легіонів (Legio II Armeniaca, Legio II Flavia Virtutis та Legio II Parthica) і місцевих лучників. Римська контратака під проводом Констанція II зазнала невдачі, але після відступу Сасанідів місто повернулося в руки римлян.
Безабда була передана Сасанідам за персо-римським мирним договором 363 року, після чого це місто-фортеця зникло з історичних записів.
Історик Джеймс Кроу зазначає: «Раніше вважалося, що Безабде знаходився неподалік від сучасної Цізре, на західному березі Тигру. Проте археологічні дослідження виявили велике пізньоримське місце в Ескі Хендек, 13 км (8 миль) на північний захід від Цізре. Контур міста трапецієподібний і був вирівняний над річкою. Можна побачити, що воно розділене на дві окремі огорожі, з прибудовою на заході та чіткими слідами виступаючих веж і кількох оборонних споруд»[1].
Джерела[ред. | ред. код]
- Le Dictionnaire des Antiquités Grecques et Romaines de Daremberg et Saglio, Tome 3, vol. 2, pp. 1047–1093
- ↑ Crow, James CrowJames (22 березня 2018). Bezabde. The Oxford Dictionary of Late Antiquity (англ.). Oxford University Press. doi:10.1093/acref/9780198662778.001.0001/acref-9780198662778-e-723;jsessionid=f90cbf2913ea886ef57d188d8802a6b4?rskey=iae5pp&result=16. ISBN 978-0-19-866277-8.