Yokosuka E5Y
| Yokosuka E5Y | |
|---|---|
 | |
| Призначення: | поплавковий гідролітак |
| Перший політ: | 1928 |
| Прийнятий на озброєння: | 1930 |
| На озброєнні у: |
 Імперський флот Японії |
| Всього збудовано: | 20 |
| Екіпаж: | 3 особи |
| Крейсерська швидкість: | 130 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 178 км/год |
| Тривалість польоту: | 6,5 год |
| Практична стеля: | 4050 м |
| Довжина: | 10,81 м |
| Висота: | 4,74 м |
| Розмах крила: | 14,46 м |
| Площа крила: | 55,00 м² |
| Споряджений: | 3000 кг |
| Двигуни: | 1 х Bristol Jupiter VIII, 450 к.с. |
| Підвісне озброєння: | до 2 x 125 кг бомб |
| Кулеметне озброєння: | 4 x 7,7-мм кулемети «Тип 89» |
|
| |
Yokosuka E5Y у Вікісховищі | |
Yokosuka E5Y (Морський розвідувальний гідролітак Тип 90-3) — серійний розвідувальний гідролітак Імперського флоту Японії періоду 1920-1930-х років
Історія створення[ред. | ред. код]
У 1928 році Імперський флот Японії сформував технічне завдання на розробку нових розвідувальних гідролітаків далекої та ближньої дії, на заміну застарілим Yokosuka E1Y та Nakajima E2N відповідно.
Фірма Aichi взяла за основу німецький літак Heinkel HD 28. Цей суцільнометалевий літак мав масу 4 тонни, а двигун Lorraine 18F Sirius був недопрацьований. Тому флот відхилив цей проект.
Арсенал флоту в Йокосуці вирішив модернізувати E1Y2. Каркас фюзеляжу був змінений на металевий, каркас крила залишився дерев'яним. На літаку був встановлений двигун Bristol Jupiter VIII, ліцензійне виробництво якого налагодила фірма Nakajima. Літак був озброєний чотирма 7,7-мм кулеметами: двома нерухомими синхронними передніми, одним на турелі в задній кабіні, і одним в нижньому люку. Літак міг нести до 250 кг бомб.
У 1931 році літак був прийнятий на озброєння під назвою «Морський розвідувальний гідролітак Тип 90-3» (або E5Y1). Літаки виготовляли на заводах фірми Kawanishi. У 1931 році було збудовано 5 машин, у 1932 — ще 12. Але флот розчарувався у новому літаку, який ні в чому не перевершував E1Y2, але мав меншу дальність та гіршу керованість. На фірмі Kawanishi модифікували літак, встановивши двигун Hiro Type 91-1 потужністю 620 к.с. Літак отримав позначення E5K. Було збудовано 17 машин. Але заміна двигуна не покращила льотні характеристики, і флот замовив фірмі Aichi випуск модифікованого літака E1Y3.
Тактико-технічні характеристики[ред. | ред. код]
Технічні характеристики[ред. | ред. код]
- Екіпаж: 3 чоловік
- Довжина: 10,81 м
- Висота: 4,74 м
- Розмах крила: 14,46 м
- Площа крила: 55,00 м²
- Маса пустого: 1 850 кг
- Маса спорядженого: 3 000 кг
- Двигун: 1 х Bristol Jupiter VIII
- Потужність: 450 к. с.
Льотні характеристики[ред. | ред. код]
- Максимальна швидкість: 178 км/г
- Крейсерська швидкість: 130 км/г
- Практична стеля: 4 050 м
- Тривалість польоту: 6 г 30 хв
Озброєння[ред. | ред. код]
- Кулеметне
- 4 x 7,7-мм кулемети «Тип 89»
- Бомбове
- 2 х 125-кг бомб або
- 3 х 60-кг бомб
Історія використання[ред. | ред. код]
Літаки E5Y розміщувались на лінкорах «Хюга», «Ісе», «Фусо» та «Ямасіро», а також на гідроавіаносці «Ноторо». Вони взяли участь у так званому «Шанхайському інциденті» 1932 року. Їх дії були розрекламовані японською пресою, зокрема, присутність в Китаї двох літаків, збудованих на приватні пожертви. Але дуже швидко ці літаки були виведені з бойових частин.
Джерела[ред. | ред. код]
- Tadeusz Januszewski, Krzysztof Zalewski. Japońskie samoloty marynarki 1912—1945 ISBN 83-86776-50-1
Див. також[ред. | ред. код]
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
