Yokosuka K2Y

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Yokosuka K2Y
Призначення: навчальний літак
Перший політ: 1928
Прийнятий на озброєння: 1928
Знятий з озброєння: 1943
На озброєнні у: Імперський флот Японії
Всього збудовано: ~ 360
Екіпаж: 2 особи
Максимальна швидкість (МШ): 159 км/год
МШ біля землі: 138 км/год
Дальність польоту: 419 км
Практична стеля: 4 600 м
Довжина: 8,60 м
Висота: 3,13 м
Розмах крила: 10,90 м
Площа крила: 29,43 м²
Споряджений: 890 кг
Двигуни: 1 х Gasuden Jinpu Model 2, 160 к.с.

Yokosuka K2Y у Вікісховищі

Yokosuka K2Y (яп. 三式陸上初歩練習機, Літак початкової підготовки морський Тип 3) — серійний навчальний літак Імперського флоту Японії періоду 1920-1940-х років.

Історія створення[ред. | ред. код]

На початку 1920-х років японський флот розпочав бурхливий розвиток. Поряд з іншими типами кораблів будувались авіаносці. Для підготовки льотчиків флот потребував навчальних літаків. Оскільки японська авіаційна промисловість робила тільки перші кроки, було вирішено закупити літаки за кордоном. Зокрема, у Великій Британії було закуплено 30 літаків Авро 504 - 20 літаків з колісним шасі Avro 504L та 10 поплавкових Avro 504S. Ці літаки, хоча й були застарілими (вони були розроблені ще до початку Першої світової війни), але були надійними, простими в управлінні та ідеально підходили для навчання пілотів, оскільки були досить універсальними для навчання різним задачам, які могли виникнути перед льотчиками.[1]

Оскільки 30 літаків було явно недостатньо, командування флоту домовилось про ліцензійний випуск літаків в Японії. Випуск розпочався у 1922 році на фірмі Nakajima. За 2 роки було випущено 250 літаків Avro 504 в різних варіантах, ще 30 літаків випустила фірма Aichi. Варіант з колісним шасі отримав позначення «Avro L», гідроваріант - «Avro S».

Літаки Avro були настільки вдалими, що на їх базі у 1928 році була здійснена спроба модернізувати англійську машину. Цьому сприяла також невдоволеність літаком Yokosuka K1Y - загалом хорошою машиною, яка, проте мала ненадійний двигун. В цей час з'явилась нова версія літака, Avro 504N. У 1928 році була укладена угода про ліцензійний випуск літака в Японії. Літак отримав назву «Літак початкової підготовки морський Тип 3 Модель 1» (або K2Y1). Випуск розпочався у 1930 році на заводах фірми Kawanishi, пізніше до виготовлення залучили фірми Mitsubishi та Watanabe.

На цих літаках стояв двигун Armstrong Siddeley "Lynx" IVC потужністю 130 к.с. У 1932 році з'явилась модель з японським двигуном Gasuden Jinpu Model 2 потужністю 160 к.с., яка отримала назву «Літак початкової підготовки морський Тип 3 Модель 2» (або K2Y2).[1]

Були здійснені спроби обладнати літаки K2Y поплавковим шасі, але вони виявились невдалими.

Всього було випущено 360 літаків усіх модифікацій.

Тактико-технічні характеристики (K2Y2)[ред. | ред. код]

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

  • Екіпаж: 2 чоловік
  • Довжина: 8,60 м
  • Висота: 3,13 м
  • Розмах крил: 10,90 м
  • Площа крил: 29,43 м ²
  • Маса пустого: 567 кг
  • Маса спорядженого: 890 кг
  • Двигуни: 1 х Gasuden Jinpu Model 2
  • Потужність: 160 к. с.

Льотні характеристики[ред. | ред. код]

  • Максимальна швидкість: 159 км/г
  • Крейсерська швидкість: 138 км/г
  • Дальність польоту: 419 км

Модифікації[ред. | ред. код]

  • K2Y1 — варіант з двигуном Armstrong Siddeley "Lynx" IVC (130 к.с.)
  • K2Y2 — варіант з двигуном Gasuden Jinpu Model 2 (160 к.с.)

Історія використання[ред. | ред. код]

Літаки K2Y завдяки своїй простоті та надійності тривалий час були навчальними машинами початкової підготовки в японському флоті. Вони випускались серійно більше 10 років. K2Y були на активній службі до 1943 року, але так і не були остаточно витіснені сучаснішими літаками до кінця війни.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Tadeusz Januszewski, Krzysztof Zalewski. Japońskie samoloty marynarki 1912-1945 ISBN 83-86776-50-1
  • Francillon, Rene (1970). Japanese Aircraft of the Pacific War. TBS The Book Service Ltd. с. 583pp. ISBN 978-0370000336. (англ.)

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б Francillon, 1970, с. 493.