Перегляд вихідного коду сторінки Битва на Німані

{{Картка збройного конфлікту
|зображення = [[File:BnN_2.png|300px]]
|частина = [[Польсько-радянська війна]]
|дата =[[20 вересня|20]]—[[26 вересня]] [[1920]]
|місце =[[Німан]]
|результат = Перемога польських військ
}}
'''Битва на Німані'''&nbsp;— остання велика битва [[Польсько-радянська війна|радянсько-польської війни 1919—1921]], відбулась протягом [[20 вересня|20]]—[[26 вересня]] [[1920]] року. В ході бою польські війська остаточно довершили розгром [[Західний фронт (Громадянська війна в Росії)|Західного фронту]] [[РСЧА]], що призвело до поразки у війні [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|Радянської Росії]].

== Осінній наступ Війська Польського ==
Осінній наступ [[1920]] року ознаменував собою низку польських перемог. [[20 серпня]], після ігнорування наказів главковерха [[Каменєв Сергій Сергійович|Каменєва]] командарм [[Перша кінна армія|1-ї кінної армії]] [[Будьонний Семен Михайлович|Семен Будьонний]] рушив на допомогу [[Західний фронт (Громадянська війна в Росії)|Західному фронту]]. Через [[Сокаль]] армія вдарила в напрямку [[Замостя (Польща)|Замостя]] і [[Грубешів]]а, щоб потім, через [[Люблін]] вийти у тил польського ударного угруповання, що наступало на північ. Однак основні сили Західного фронту на той час були вже розбиті. Назустріч 1-й Кінній рушили вивільнені з-під [[Варшава|Варшави]] резерви польського [[Генеральний штаб Війська Польського|Генштабу]] (під загальним командуванням генерала [[Сікорський Владислав|Владислава Сікорського]]). А слідом за нею з [[Рава-Руська|Рави-Руської]] на Замостя виступили генерал [[Станіслав Галлер]] з [[13-а дивізія піхоти|13-ю дивізією піхоти]] (одна з частин львівського гарнізону) і [[1 дивізія кавалерії]] полковника [[Юліуш Руммель|Юліуша Руммеля]].

== Битва біля Комарова ==
[[31 серпня]] [[1920]] року поблизу Комарова відбулася найбільша після 1813 кінна битва. 1-ша Кінна армія вступила в бій з 1-ю дивізією кавалерії. Попри величезну перевагу в чисельності (20 полків, 70 ескадронів, всього 7000 шабель&nbsp;— проти 6 полків, 2000 шабель), армія Будьонного зазнала жорстокої поразки, втративши вбитими понад 4000 чоловік. У Руммеля втрати становили близько 500 бійців і 700 коней.

== Битва на Німані ==
[[Файл:Battle_of_Niemen.jpg|міні|праворуч|240пкс|Польські війська в окопах поблизу Німана]]
На [[21 вересня]] польські війська повністю знищили всі три армії [[Південно-Західний фронт (Громадянська війна в Росії)|Південно-Західного фронту]]. Тепер єдиною боєздатною силою Червоної армії у війні залишилися вцілілі частини Західного фронту. А тим часом ще [[26 серпня]] [[Тухачевський Михайло Миколайович|Михайло Тухачевський]] закріпився на лінії річок [[Німан]]&nbsp;— Щара&nbsp;— [[Свіслоч (притока Німану)|Свіслоч]], використовуючи при цьому як другий рубіж оборони потужні німецькі укріплення, що залишилися з [[Перша світова війна|Першої світової війни]]. Західний фронт поступово відновився після поразки і на нього все ще покладалися великі надії. Безперервним потоком з глибини Росії до Тухачевського надходили свіжі підкріплення і озброєння. Крім того, в армію повернулися понад 30 тисяч осіб з числа інтернованих у Східній Пруссії. Поступово Тухачевському вдалося майже повністю відновити бойовий склад фронту, хоча моральний дух армії був зломлений. На [[1 вересня]] фронт мав у своєму розпорядженні 73 тисячі бійців при 220 гарматах. За наказом Каменєва Тухачевський готував новий наступ.
[[Файл:Tukhachevsky-mikhail-2.jpg|міні|ліворуч|160пкс|[[Михайло Тухачевський]]]]
[[10 вересня]] у своїй брестській штаб-квартирі [[Юзеф Пілсудський]] зустрівся з командувачами 3-ї і 4-ї армій і виклав їм свій план наступу: потужною атакою на [[Гродно]] і Валківськ зв'язати основні сили противника у той час, як ударна група 2-ї армії через територію Литви вийде в глибокий тил передових частин Червоної Армії, що тримають оборону на Німані. [[12 вересня]] Тухачевський віддав наказ про наступ на [[Влодава|Влодаву]] і [[Берестя]] південним флангом Західного фронту, що включав 4-ю (зібрану із залишків Мозирської групи) і 12-у армії. Однак цей наказ був перехоплений і розшифрований польською радіорозвідкою. У той же день раптовим ударом поляки прорвали оборону 12-ї армії і здобули [[Ковель]]. Це поставило під загрозу оточення все південне угруповання Західного фронту. 4-та і 12-та армії в спішному порядку почали відступ на схід. За ними змушені були відійти і правофлангові частини 14-ї армії.

=== Бої за Гродно ===
[[Файл:Jozef_Pilsudski1.jpg|міні|праворуч|160пкс|[[Юзеф Пілсудський]]]]
[[20 вересня]] [[1920]] року 21-ша Гірська дивізія генерала [[Анджей Галиця|Анджея Галиці]] і 22-га Добровольча дивізія полковника Адама Коца завдали удару по північному флангу Західного фронту. Удар припав по позиціях 5-й і 6-ї стрілецьких дивізій, що захищали підступи до Гродно. Одночасно, на південному фланзі почався наступ 3-й ДП Легіонів на позиції 11-й і 6-ї стрілецьких дивізій. Перші польські атаки увінчалися успіхом. Противник був відкинутий з позицій, а два полки повністю знищені. Однак, незабаром, за наказом Тухачевського під Гродно стали підтягуватися резерви 3-ї армії, яка перейшла в контратаку [[22 вересня]]. Сили були приблизно рівні: проти 19&nbsp;000 багнетів і 124 гармат поляків діяли 20&nbsp;000 багнетів і 100 гармат Червоної армії. Зав'язалися запеклі і важкі бої. Одні й ті ж позиції по кілька разів переходили з рук в руки. Прорвати польську оборону військам Тухачевського не вдалося. Однак, і плани наступ 2-ї армії зазнали невдачі. Тим не менше, основні сили Західного фронту на центральній ділянці були скуті.

Тим часом, польська ударна обхідна група прорвала слабку оборону литовського кордону і рушила на [[Друскінінкай]]. Після декількох годин перестрілки і атаки ескадрону 211-го полку уланів був захоплений міст Німан. Піхота, що йшла за кавалерією, остаточно придушила слабкий опір литовських військ. Пройшовши литовські землі, ударна обхідна група знову вийшла на польську територію.
[[Файл:Belarus-Svislach_River-2.jpg|міні|ліворуч|240пкс|Річка [[Свіслоч (притока Німану)|Свіслоч]]]]
Увечері [[23 вересня]] 205-й полк піхоти майора [[Бернард Монд|Бернарда Монда]] (зі складу 22-ї Добровольчої дивізії) прорвався до Німану біля села Гожа на північ від Гродно, захопив міст, перейшов річку і повернув на місто. Втім, успіх полку не було використано в належній мірі, оскільки повідомлення про нього штаб 22-ї дивізії отримав тільки через добу. У цей самий час на південному фланзі в бій вступила 4-а польська армія, ударна група генерала Владислава Юнга, що знаходиться в її складі, прорвала фронт і незабаром вступила в Валківськ. Польський наступ на південній ділянці Західного фронту став цілковитою несподіванкою для Михайла Тухачевського, який вважав, що противник повністю зосередився на Гродненському напрямку і не має сил для проведення наступальних дій на інших ділянках. У спішному порядку до Валківська були перекинуті 56-а стрілецька бригада з гродненського ділянки, а також 27-та стрілецька дивізія.

У ніч на [[24 вересня]] радянські війська відбили Валківськ. Однак, перекидання 56-ї бригади значно послабило Гродненський напрямок, на який, за наказом командувача, стали надходити додаткові резерви. Вранці 24 вересня в штаб Західного фронту надійшло повідомлення про те, що польська обхідна група розбила литовців, зайняла міст у Друскенніках і загрожує тилам 3-ї армії. У штабі вважали, що поляки рухаються на Гродно. Замішання посилював той факт, що серед останніх опинився і 205-й полк майора Бернарда Монда з 22-ї Добровольчої дивізії, який ще зовсім недавно перебував у складі фронтального ударного угруповання. Для нейтралізації загрози 3-ї армії до Друскенніків були вислані 2-а і 21-а стрілецькі дивізії. При цьому в штабі Західного фронту не врахували можливість маневру польських військ.

[[25 вересня]] настав перелом в Німанській битві. Натиск польських військ на Гродно посилювався з кожною хвилиною. Щоб відрізати 3-й армії шляхи до відступу, Пілсудський наказав ударній групі рухатися швидким маршем на [[Ліда (місто)|Ліду]] і взяти її. У цей же день командарм 3-ї армії Володимир Лазаревич отримав повідомлення про те, що польські підрозділи діють в тилу армії на значно більшій глибині, ніж це припускали. Після консультації з Тухачевським командарм віддав наказ про відступ армії на Ліду. Такий же наказ щодо всього Західного фронту передав у війська і сам Тухачевський. Уночі проти [[26 вересня]] 22-га польська Добровольча дивізія увірвалася в Гродно і продовжила свій марш на схід. На південь від Гродно третя дивізія піхоти Легіонів форсувала Німан. Вся лінія фронту стала зміщуватися на схід.

=== Розгром 3-ї армії РСЧА ===
Увечері [[25 вересня]] маршал Пілсудський віддав наказ 2-й і 4-й арміям про заходи по припиненню відходу військ Західного фронту. Найголовніше завдання припало на долю ударної групи, яка повинна була замкнути кільце навколо Ліди і затримати відступаючу 3-ю армію і змусити її згорнути на Барановичі. Тим часом, 4-а польська армія, взявши Барановичі, мала відсікти шляхи відходу 15-ї і 16-ї армій. План був сміливим, але досить ризикованим. Розтягнута ударна група у складі двох дивізій піхоти і двох бригад кавалерії&nbsp;— 10 тис. багнетів і 2,5 тис. шабель&nbsp;— вступала в бій з 3-ю армією, яка налічувала понад 21 тис. Багнетів і 1,6 тис. шабель. Увечері [[26 вересня]] взятий в полон 1-й ДП Легіонів начальник зв'язку 21-ї стрілецької дивізії РСЧА повідомив подробиці про відступ 3-й армії і марш своєї дивізії. Завдяки цій інформації, 1-а ДП Легіонів за підтримки 2-ї БК атакувала на марші 21-ю дивізію у Радуні і, завдавши їй серйозні втрати, змусила змінити маршрут руху.

В цей час у лісі Кривавий Бор відбулась тригодинна битва між двома полками Литовсько-Білоруської дивізії з відступаючими на схід 5-й і 6-ю стрілецькими дивізіями РСЧА. У повній темряві, збившись біля своїх командирів невеликими групами, солдати безладно стріляли, билися прикладами і багнетами, абсолютно не бачачи противника. У цьому кривавому і нерівному бою обидва польських полки зазнали важких втрат і відступили. В цілому ж у цей день поляки взяли в полон більше 1000 червоноармійців і значну частину артилерії 3-ї армії. Оперативний контроль над 3-ю армією був втрачений. Штаб Лазаревича втік до Ліди разом з командармом, залишивши підпорядковані йому дивізії напризволяще.

[[26 вересня]] партизанський загін [[Булак-Балахович Станіслав Никодимович|Станіслава Булак-Балаховича]] числом близько 1000 шабель раптовим ударом захопив [[Пінськ]] і розташований у ньому штаб 4-ї армії в повному складі за винятком командарма, взявши при цьому 5 тисяч полонених, 100 кулеметів, чотири вагони з військовим спорядженням і боєприпасами, а також два бронепоїзди. Це викликало втечу червоноармійців у північно-східному напрямку. Фактично 4-та армія перестала існувати, як бойова одиниця. У жовтні в Пінську влаштувався штаб добровольчої армії генерала Балаховича.

Тим часом, 1-ша дивізія піхоти Легіонів завдала сильного удару по Ліді, знову звернувши у втечу Лазаревича з його штабом. Цього разу командарм остаточно втратив контроль над довіреними йому дивізіями, які хоча й неорганізовано, спробували відкинути польські війська з міста. Весь день [[28 вересня]] тривали кровопролитні бої за Ліду. Вранці місто штурмувала 5-та стрілецька дивізія РСЧА, а вдень&nbsp;— частини 56-ї дивізії. Близько 22 години до Ліди підійшла 21-ша стрілецька дивізія і зробила третій штурм, який також не приніс нападникам успіху. 21-ша дивізія зазнала важких втрат і повністю втратила бойовий дух. На ранок [[29 вересня]] бій під Лідою завершилося. 3-тя армія Володимира Лазаревича була повністю розгромлена. 10 тисяч червоноармійців потрапили в полон. Поляки захопили більше 40 гармат і численні обози з амуніцією.

== Посилання ==
* [https://web.archive.org/web/20160304090725/http://www.hetmanusa.org/niemnem.htm ''Witold, J. Ławrynowicz''. Bitwa nad Niemnem] {{ref-pl}}
{{Битви польсько-російських війн}}
[[Категорія:Битви Радянсько-польської війни]]
[[Категорія:Конфлікти в 1920]]
[[Категорія:Битви у Берестейській області]]
[[Категорія:Історія Гродненської області]]
[[Категорія:Історія Гродна]]
[[Категорія:Вересень 1920]]
[[Категорія:1920 у Європі]]
[[Категорія:Історія Пінська]]
[[Категорія:Ліда (місто)]]
[[Категорія:Події 20 вересня]]