Вибрана стаття
.jpg)
Мости системи Гау (або Гау-Журавського) — мости з дерев'яно-металевими наскрізними фермами, які застосовують для перекриття прогонів від 20 до 50 м. Мають дворозкісну схему, у якій пояси та розкоси виготовляють з дерев'яних колод або брусів, а замість стійок використовують металеві тяжі, натяг яких можна регулювати. Відзначаються простотою конструкції, жорсткістю ферм, зручністю виготовлення та збирання.
Схема ферми, запатентована американським інженером Вільямом Гау у 1840-му, швидко набула поширення у США, де за кілька десятиліть були збудовані сотні мостів, а також у Європі, Росії, Австралії. Наприкінці XIX століття дерев'яні та дерев'яно-металеві мости Гау почали витіснятися металевими мостами, зокрема, на залізницях. Проте дерев'яні мости цієї системи ще продовжували споруджувати для автомобільних доріг до 60-х років XX століття. Мости системи Гау вважають вершиною епохи дерев'яних мостів.
Добра стаття
Зшите судно — тип дерев'яного судна, обшивка корпусу якого скріплюється між собою шляхом зшивання або зв'язування мотузками, зазвичай виготовленими з природних матеріалів рослинного (рослині волокна, коріння чи гілки) або тваринного (сухожилля, кишки або шкіряні ремені) походження. Техніка будівництва зшитих суден використовувалася до винайдення металевих цвяхів у багатьох частинах світу від Арктики до Полінезії і продовжувала використовуватися ще довго після цього часу для будівництва невеликих човнів там, де зберігались давні традиції суднобудівництва або де металеві кріплення були занадто дорогими. Зшиті судна є природними спадкоємцями попередніх конструкцій човнів-довбанок та очеретяних човнів. Ідея зшитих суден могла народитись з бажання підвищити борти архаїчного човна-довбанки за рахунок додаткового ряду з дерев'яних брусів або дошок, прикріплених вздовж його бортів, або зі спроби замінити в зв'язаних папірусних човнах оберемки папірусу на дерев'яні дошки. Приклади використання зшитих човнів відомі на усіх континентах і частинах світу, особливо широко зшиті човни використовувались на Близькому Сході, в Південній та Південно-Східній Азії і, можливо, використовувались австронезійськими мореплавцями ще в доісторичний період.
Вибране зображення
_male_head.jpg)
Вибраний список
Правління Харківської громадської бібліотеки сформували на своєму першому засіданні 7 жовтня 1885 року. Правління існувало до його розпуску 1918 року. Склад Правління обирався на чергових зборах бібліотеки. Спочатку обиралося вісім членів правління строком на один рік, додатково обирали шість кандидатів у члени правління, для заміни членів правління, що вибули. 9 грудня 1890 за пропозицією Василя Касперова, підтриманою зборами бібліотеки, кількість членів правління збільшили до дванадцяти осіб. Їх стали обирати строком до трьох років з обов'язковим щорічним переобранням третини правління. Також, до правління входили неодмінні (постійні) члени правління. Ці посади заздалегідь зарезервовані для ректора університету, директорів Ветеринарного та Технологічного інститутів, ректора Духовної семінарії, директорів класичних гімназій та реального училища. На екстрених зборах бібліотеки від 11 квітня 1899 року, серед іншого, вирішено ввести ще одного неодмінного члена правління, на цей раз від міського громадського правління. Цю посаду від 1900 року обіймав Сергій Раєвський. На зборах бібліотеки обирали голову правління, його товаришів (заступників) та секретарів. Останні займалися веденням протоколів правління і могли не бути його членами.
