ГЕС Шотань (Англефор)
| ГЕС Шотань (Англефор) | |
|---|---|
 | |
| 45°52′42″ пн. ш. 5°48′40″ сх. д. / 45.87858333336077266° пн. ш. 5.8113333333610777° сх. д.Координати: 45°52′42″ пн. ш. 5°48′40″ сх. д. / 45.87858333336077266° пн. ш. 5.8113333333610777° сх. д. | |
| Країна |
 Франція |
| Адмінодиниця | Англефор |
| Стан | діюча |
| Річка | Рона |
| Каскад | каскад на Роні |
| Початок будівництва | 1979 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1980 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 90 МВт |
| Середнє річне виробництво | 450 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | руслова |
| Розрахований напір | 17 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | бульбові |
| Кількість та марка турбін | 2 |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 2 |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | бетонна |
| Довжина греблі | 106 м |
| Власник | CNR |
  ГЕС Шотань | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС Шотань (Англефор) (фр. barrage de Motz) та фр. centrale d'Anglefort — гідроелектростанція на південному сході Франції. Входить до складу каскаду на річці Рона, знаходячись між ГЕС Сейсель (вище за течією) та ГЕС Бран-Віриньєн.
Під час спорудження станції, яке припало на 1979—1980 роки, ліву протоку Рони перекрили бетонною греблею Мо завдовжки 106 метрів, що складається з п'яти водопропускних шлюзів (можливо відзначити, що в муніципалітеті Мо з 1910-х років існує ще одна споруда з тією ж назвою, зведена на притоці Рони Фьєр для гідроелектростанції потужністю 35 МВт). Гребля Мо створює підпір протягом 5,6 км до розташованої вище ГЕС Сейсель, а також спрямовує основну частину води до правої протоки (каналу), на якій споруджена руслова будівля машинного залу (з лівого боку від неї також наявний резервний канал для перепуску води). Довжина підвідної частини каналу становить 5,3 км, після чого до злиття з лівою протокою йде відвідна частина протяжністю 3,3 км[1][2].
Машинний зал, розташований в муніципалітеті Англефор (навпроти муніципалітету Шотань з іншого боку Рони), обладнано двома бульбовими турбінами загальною потужністю 90 МВт, які при напорі у 17 метрів забезпечують виробництво 450 млн кВт·год електроенергії на рік[3].
Управління станцією здійснюється з диспетчерського центру для верхньої Рони, розташованого на ГЕС Женісья[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Patrimoine local - COMMUNE DE MOTZ. www.mairie-motz.fr (фр.). Архів оригіналу за 28 липня 2017. Процитовано 28 липня 2017.
- ↑ Barrage de retenue de Motz, pont, passerelle - Inventaire Général du Patrimoine Culturel. www.patrimoine.rhonealpes.fr (fr-FR) . Архів оригіналу за 28 липня 2017. Процитовано 28 липня 2017.
- ↑ Hydrelect - Le Rhône - Les centrales. www.hydrelect.info. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 28 липня 2017.
- ↑ Barrage-poids de Génissiat, centrale hydroélectrique dite centrale Léon Perrier, ponts (6) - Inventaire Général du Patrimoine Culturel. www.patrimoine.rhonealpes.fr (fr-FR) . Архів оригіналу за 28 липня 2017. Процитовано 28 липня 2017.
| |||||
.svg){kind=small}