Одесакондитер
| Відсутній елемент Вікіданих |
«Одесакондитер» — підприємство кондитерської галузі харчової промисловості, засноване 1820 року в Одесі[1].
Історія[ред. | ред. код]
З 1820 року починає своє існування в місті Одесі перша на півдні країни кондитерська фабрика. Авторами її були брати Крохмальникові. Спочатку вона базувалася на Малій Арнаутській та на нинішній Богдана Хмельницького. Початкова назва була "Торговий будинок «Братів Крохмальникових». На фабриці було введено 10 (а пізніше 9) — годинний робочий день, за здоров'ям персоналу стежив штатний лікар, і у разі хвороби, робітникам виплачувались лікарняні гроші.
Крім пряників та англійських бісквітів, фабрика виробляла безліч інших солодощів, наприклад: мармелад, монпансьє, драже, карамель, подушечки в цукрі та шоколад.
А ось до кінця 1890-х років фабрика розпочинає випуск халви, рахат-лукуму, а також продає високоякісну сировину для кондитерського виробництва.
На початку ХХ століття фабрика перебирається на вулицю Водопровідну. Ласощі стали шалено популярними в Одесі та за її межами, завдяки неймовірному смаку та високій якості. Бо вони використовували виключно цукор-рафінад вищого ґатунку та натуральні соки з різних фруктів та ягід. З ініціативи творців фабрики ще 1900 року у центрі міста було встановлено автоматичні апарати для продажу цукерок.
І ось усе було добре, поки 1918 року фабрика була націоналізована і стала називатися «Першою державною кондитерською фабрикою». У 1922 році фабриці присвоєно ім'я Рози Люксембург.[2]
Перед війною тут почали випускати оборонну продукцію, а 1941 року, коли цей факт став відомим, керівництво приймає рішення, внаслідок якого обладнання фабрики демонтують й евакуюють до Новосибірська, але у 1954 році роботу фабрики в Одесі було відновлено. Пам'ять про тодішню продукцію одеського заводу було увічнено в одному з творів Костянтина Паустовського.
1994 рік — на базі Одеського виробничого об'єднання кондитерської промисловості організовано закрите акціонерне товариство «Одеса».
Восени 2017 року на території фабрики сталася пожежа без потерпілих.
В даний час підприємство розташовано у 3-ому Водопровідному провулку, б. 9, і називається ЗАТ «Одесакондитер».
Продукція[ред. | ред. код]
Завод випускає понад 250 найменувань кондитерських виробів — вафлі, печиво, карамель, цукерки, зефір, мармелад, драже, торти тощо. Постійно функціонує сім виробничих цехів. Найцікавіше відбувається у цеху вищих сортів — тут роблять найдорожчі та найсмачніші цукерки. Головні люди на виробництві — ті, що відповідають за приготування шоколадного тіста. Їх називають шоколаття. Продукція успішно експортується за кордон — до Америки, Ізраїлю, Литви, Латвії, Чехії, Німеччині, Монголії, Казахстану, Узбекистану та інші країни.[3]
Фірмовий магазин[ред. | ред. код]
Магазин «Золотий ключик» був дуже популярним й улюбленим. Його називали візитівкою фабрики. Перше його місцезнаходження було на вулиці Дерибасівській. Говорили, що там була справжня чарівна атмосфера, а повітря було напитано неймовірним запахом. Пізніше магазин перенесли на вул. Пантелеймонівську, 3. У 2019 році магазин остаточно закрили.[4]
Упаковка[ред. | ред. код]
Упаковка займала особливе та дуже важливе місце. Під різного роду драже використовували металеві коробочки. А фантики для цукерок були особливим видом мистецтва у стилі модерн.[4]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ЕСУ: Одесакондитер
- ↑ Вокруг кондитерской фабрики : Старая Одесса в фото : old.odessa.ua. Викна-Одесса: Старая Одесса в фотографиях. Процитовано 24 листопада 2021.
- ↑ Сладкое производство: одесская фабрика снабжает монахов шоколадом, а солдат — галетами | Новости Одессы. dumskaya.net. Процитовано 24 листопада 2021.
- ↑ а б В Одессе закрылся легендарный магазин одесских сладостей. Одесский сайт о культурно-общественной жизни города (ru-RU) . 12 жовтня 2019. Процитовано 24 листопада 2021.
Література[ред. | ред. код]
- Одесакондитер / А. О. Сабатин, О. В. Савченко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022.