Перегляд вихідного коду сторінки Неокантіанство

'''Неокантіа́нство'''&nbsp;— це напрям німецької [[Філософія|філософії]] другої половини [[XIX століття|XIX]]&nbsp;— початку [[XX століття|XX]] століть. Виникло у 60-х роках XIX століття.

В основі неокантіанства лежить відтворення і розвиток ідеалістичних і метафізичних елементів філософії [[Кант|Іммануїла Канта]], ігнорування її матеріалістичних та діалектичних елементів. Суть речей, явищ та процесів (за [[Кант]]ом «річ в собі» або відкидається, або тлумачиться суб'єктивно-ідеалістично як «граничне поняття») пізнання розглядається як апріорне конструювання почуттів.

Неокантіанство акцентувало увагу на епістемологічній стороні вчення Канта, а також вплинуло на формування концепції етичного соціалізму. Вагомий внесок неокантіанство зробило для природничих та гуманітарних наук. Перші використовують [[номотетичний метод]] (заснований на виведенні законів), а другі&nbsp;— [[ідіографічний метод|ідіографічний]] (заснований на описі еталонних станів). Відповідно і світ поділяли на природу (світ сущого; об'єкт природничих наук) та культуру (світ належного; об'єкт гуманітарних наук). Власне неокантіанці вивели таку філософську науку, як [[Аксіологія|аксіологія]].

У неокантіанстві розрізняють Марбурзьку школу, що займалась переважно логіко-методологічною проблематикою природничих наук, і Баденську школу, що приділяла увагу проблематиці цінностей і методології наук гуманітарного циклу.

== Марбурзька школа ==
Засновником і главою Марбурзької школи був [[Герман Коген]]. «Виправляючи» Канта, він спробував обґрунтувати ідеалізм більш послідовно, ніж кантівський, представляючи його як логічне і гносеологічне учення. Буття для Когена є категоріально мислимим; простір і час він вважав не формами плотської інтуїції, а категоріями логічного мислення. Звідси&nbsp;— теза про «іманентність» буття свідомості.

До представників Марбурзької школи належать [[Пауль Наторп]] та [[Ернст Кассірер]]. Відкинувши матеріалістичну тенденцію у вченні Конго, вони перейшли на позиції послідовного суб'єктивного ідеалізму. Згідно з ученням Марбурзької школи, філософія не може бути знанням про світ, вона зводиться до методології та логіки приватних наук. Заперечуючи об'єктивну дійсність, філософи Марбурзької школи прагнули ізолювати пізнання від чуттєвого змісту і розглядали його як чисто логічний процес конструювання понять.

== Баденська школа ==
Якщо Марбурзька школа орієнтувалася переважно на математику і математичне природознавство, то з ідеалістичною інтерпретацією історичних наук виступила Фрейбурзька (Баденська, Південно-західна) школа неокантіанства. Найбільш відомими її представниками були [[Вільгельм Віндельбанд]] і [[Генріх Ріккерт]], які методам і поняттям природничих наук протиставили методи і поняття наук історичних, «наук про дух». У обох випадках наукові поняття тлумачаться як такі, що «спрощують» дійсність і що утворюються шляхом відбору, за телеологічним принципом, яким керує дослідник, відбираючи істотне від неістотного. Якщо в логічному вченні про два типи понять Ріккерт формально визнавав рівноправ'я «природничо-наукової» і «історичної» форм пізнання, то в онтологічній концепції він виступав як прибічник номіналізму: загальне не існує реально в бутті, дійсно лише особливе і індивідуальне.

== Література ==
* ''Н. Арестова''. Марбурзька школа неокантіанства // {{ФЕС|сторінки=359}}
* ''Н. Арестова''. Неокантіанство // [[ФЕС]], с.419
* Бакрадзе К. С., Нариси по історії новітньої і сучасної буржуазної філософії, Тб., 1960.
* Грігорьян Б. Т., Неокантіанство, М., 1962.
* Сучасна буржуазна філософія, М., 1972.

== Посилання ==
* [http://plato.stanford.edu/entries/neo-kantianism/ Heis, Jeremy. ''Neo-Kantianism'']. [[Стенфордська філософська енциклопедія]], <small> опубліковано 18 травня 2018 р.</small>{{ref-en}}

{{нк}}
{{Філософія в темах}}

[[Категорія:Кантіанство]]