Перегляд вихідного коду сторінки Осетини

{{Етнічна група|
 | group = Осетини<br />Ирæттæ
 | caption = осетинські жінки за роботою, [[19 століття|XIX ст.]]
 | race = кавкасіонська раса
 | image = Osetia woman working.jpg
 | poptime = понад 700 тис. осіб 
 | popplace = {{RUS}}:<br />[[Північна Осетія]]<br />{{GEO}}:<br />[[Південна Осетія]]<br />{{TUR}}
 | langs = [[осетинська мова|осетинська]],<br /> [[Грузинська мова|грузинська]], [[Російська мова|російська]]
 | rels = [[християни]],<br />[[Уацдін]]<br />[[Сунізм|мусульмани-суніти]]
 | related = [[іранські народи]] 
 }}
'''Осети́ни''' ([[осетинська мова|осет.]] ''ирæттæ'', ''дигорæнттæ'')&nbsp;— давній народ [[Північний Кавказ|Північного Кавказу]].

== Локалізація ==
Осетини живуть в історичній області [[Осетія (регіон)|Осетія]]. У цей час територіально це 2 національні [[автономія|автономії]]&nbsp;— Республіка [[Північна Осетія]] в складі [[Росія|РФ]] та самопроголошена держава [[Південна Осетія]]. Як і [[Діаспора|діаспори]] багатьох кавказьких народів, сформовані наприкінці [[XIX століття]] після російсько-кавказьких воєн, значна осетинська громада проживає на території [[Туреччина|Туреччини]].
  
Чисельність осетинів у [[Росія|Росії]] становить 515 тис. осіб ([[перепис населення|''перепис'']] [[2002]]<ref>{{Cite web |url=http://www.perepis2002.ru/content.html?id=11&docid=10715289081463 |title=Перепис населення РФ |accessdate=2008-08-11 |archive-date=2008-02-02 |archive-url=https://web.archive.org/web/20080202152038/http://www.perepis2002.ru/content.html?id=11&docid=10715289081463 }}</ref>); у [[Грузія|Грузії]]&nbsp;— у [[Південна Осетія|Південній Осетії]] понад 65 тис. осіб ([[1989]]<ref>грузино-осетино-російський конфлікт і самопроголошення самостійності Південної Осетії крім значної [[Еміграція|еміграції]], в першу чергу, [[Грузини|грузин]], також унеможливив проведення тут переписів населення. Останній такий відбувся ще за [[СРСР]] у [[1989]] році&nbsp;— тоді була зафіксована саме така кількість осетинів у республіці</ref>), на решті території Грузії&nbsp;— 38 028 осіб (перепис [[2002]] року); у [[Туреччина|Туреччині]]&nbsp;— понад 100 тис. осіб (''оцінка'', [[1990]]-ті рр.)

Таким чином, загальна чисельність осетинів становить понад 700 тис. осіб (''оцінка'', [[1990]]-ті).

== Етнічна історія і основні субетноси ==
[[File:Ossetian tribes.png|thumb|right|250px]]
Сучасні осетини походять від нащадків кавказьких племен, підкорених [[Алани|аланами]], одним із [[Сармати|сарматських]] племен. Близько [[200]] р. н. е. [[алани|аланам]] вдалося зберегти майже всю свою культуру перед [[Готи|готською]] навалою: вони змогли створити державне утворення у межиріччі [[Дон|Дону]] й [[Волга|Волги]].
{{Навігація:Осетини}}
Між [[350]] і [[374]] роками [[гуни]] знищили Аланське царство, але у [[8 століття|VIII ст.]] централізована [[Північна Осетія|Аланія]] виникла на півнночі [[Кавказ]]у, на землях теперішньої [[Карачаєво-Черкесія|Черкесії]] та [[Північна Осетія|Північної Осетії]]. Вигідне розташування Аланії на [[Великий шовковий шлях|Великому шовковому шляху]] сприяло піднесенню держави, яка у період розквіту [[10 століття|Х]]—[[11 століття|XI]] століть являла собою централізовану [[Монархія|монархію]] і становила значну регіональну потугу. За сучасності спадщина Аланії є питанням суперечок між [[Черкеси|адигськими народами]] і осетинами.

У [[XIII століття|XIII ст.]] Аланія впала під натиском монгольської навали. Аланів відтіснили з родючих долин на південь, у гірські ущелини Центрального [[Кавказ]]у. На його північних відрогах утворились 4 великі спільноти, що відповідали племінному розподілу (''Дігорське, Алагірське, Куртатінське, Тагаурське''), на південних&nbsp;— велика кількість дрібніших удільних територій, що перебували під впливом грузинських феодалів. 

Саме тоді, у пізньому [[Середньовіччя|Середньовіччі]], почалось формування основних сучасних [[субетнос]]ів осетинів:

* '''[[Дігорці]]''' (''дигорон'')&nbsp;— найзахідніші осетини, що знаходились під впливом адигів ([[кабардинці]]в), від яких, зокрема, сприйняли [[іслам]]. Зараз основними місцями проживання дігорців є 2 райони в Північній Осетії ([[Дігорський район|Дігорський]] та [[Ірафський район|Ірафський]]). Мусульманами є лише частинами дігорців Ірафського району.

* '''[[Кударці]]''' (''къуыдайраг'')&nbsp;— південна група осетинів, у грузинському регіоні [[Картлі]]. Після [[Анексія|анексії]] [[Грузія|Грузії]] [[Російська імперія|Російською імперією]] в [[1801]] році, ця частина осетин сформувала ''Осетинський округ'' у складі Тифліської губернії ([[1846]]—[[1859]]), а вже за [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]&nbsp;— у [[1922]] році отримала автономію в складі [[Грузинська Радянська Соціалістична Республіка|Грузинської РСР]] як ''[[Південна Осетія]]''. Слід зазначити, що самоназвою даного субетносу є «ірон», від північних іронців вони відокремлюються лише за мовною ознакою (Кудара-Джавський говір іронського діалекту).

* '''[[Іронці]]''' (''ирон'')&nbsp;— група осетин-християн, землі яких, як і дігорців, у [[1774]] році були окуповані [[Російська імперія|Російською імперією]], а вже у [[1920]]-х увійшли до складу новоствореної автономії в складі [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|РРФСР]] ''[[Північна Осетія]]''.

У [[18 століття|XVIII]]—[[19 століття|XIX]] ст. почалось переселення частини осетинів у долини. 

Південні осетини мають історичне протистояння з грузинами ([[1918]]—[[1920]]), яке особливо загострилось наприкінці [[1980]]-х&nbsp;— на початку [[1990]]-х років, і з розпадом [[СРСР]] призвело до самопроголошення самостійності Південної Осетії. 

Північні осетини брали участь в Осетино-інгушському конфлікті ([[1991]]—[[1992]]).                                                                                                                                  
[[Файл:Ossetian_mosaic.jpg|міні|Відомі осетини]]

== Мова ==
[[Файл:Осетинський алфавіт.jpg|міні|праворуч|270пкс|Осетинська [[абетка]]]]
[[Осетинська мова]] належить до іранської групи індоєвропейської родини мов. Сучасна [[мова]] осетинів представлена 2 основними групами [[діалект]]ів&nbsp;— ''іронська'' (Ірон) на Півночі і Півдні Осетії та ''дігорська'' (Дігурон) на заході Північної Осетії, що мають подальше членування на субдіалекти (''туальський, ксанський'' та ін.).

В основу літературної норми покладено іронський діалект, а не більш [[Архаїка|архаїчний]] дігорський. 

[[Писемність]] осетинської мови&nbsp;— на основі [[Кирилиця|кирилиці]] (з [[19 століття|XIX ст.]])

== Релігія ==
Більшість [[Релігія|віруючих]] осетин вважаються [[Православна церква|православними]], що прийняли [[християнство]] з [[Візантійська імперія|Візантії]] в період з [[IV століття|IV]] по [[IX століття]]. Невелика частина осетин сповідують [[іслам]] [[Сунізм|сунітського]] спрямування, сприйнятий у [[XII століття|XVII]]—[[XIII століття|XVIII]] століттях від [[кабардинці]]в. Але значна частина осетинів (50%) фактично є прихильниками традиційних осетинських вірувань.

===Історія становлення традиційних вірувань===

Система релігійного світогляду осетинів була успадкована від далеких предків і в своїй основі має арійське коріння. Але в умовах відсутності духовенства, релігійної організації та писемності, вона з [[час]]ом зазнавала значних змін <ref>Джанайты С. Х. Три слезы Бога. — Владикавказ, 2007</ref>.

[[Процес]] [[етногенез]]у осетинів на основі [[Кавказ|кавказьких]] [[Алани|аланів]] за участю місцевого кавказомовного [[Субстрат (мовознавство)|субстрату]] ([[Плем'я|племен]] [[Кобанська культура|кобанської культури]]), очевидно, став основною складовою для становлення їхніх релігійно-культових уявлень <ref>Абаев В. И. Осетинский язык и фольклор. — М.—Л., 1949</ref>.

[[Духовність|Духовна]] [[культура]] [[Південь|південних]] осетинів безперервно збагачувалася за рахунок сусідства з християнською [[Грузія|Грузією]] і тривалих, безперервних контактів з її [[населення]]м. Найінтенсивнішими ці процеси були за часів царювання в Грузії [[Тамара Велика|Цариці Тамари]].

Християнські елементи в [[народ]]ній релігії осетинів частиною успадковувалися і від самих аланів, які в період політичного розквіту Аланії в [[X століття|X]]-[[XI століття|XI]] століттях активно поширювали на своїй [[Територія|території]] православ'я. Ця політика також активно підтримувалася союзною Візантією <ref>Блиев М. М., Бзаров Р. С. История Осетии с древнейших времён до конца XIX века. — Владикавказ, 2000</ref>.

У результаті [[Монгольська навала на Русь|монгольської навали]] в XIII столітті, ці процеси були перервані. У наступний після краху [[Північна Осетія|Аланії]] період і аж до вступу до складу [[Російська імперія|Російської імперії]], осетини ізольовано жили в умовах важкодоступних гірських ущелин вже без участі в духовному житті [[світ]]ової [[цивілізація|цивілізації]]. У цих умовах відбувався процес остаточного становлення сучасної релігійної культури осетинів, що нині характеризується як універсальна [[Монотеїзм|монотеїстична]] релігія православного християнства <ref>[http://ironau.ru/kambolovtt.html Камболов Т. Т. Языковая ситуация и языковая политика в Северной Осетии: история, современность, перспективы. Глава IV. — Владикавказ, 2007]</ref>.

===Сучасна форма===

Народна релігія осетинів має вигляд складної системи світогляду та культів, котра базується на найдавнішій  [[Осетинська міфологія|осетинській міфології]] (зокрема, відображеної в осетинському [[Нартський епос|Нартівському епосі]]), яка характеризується наявністю єдиного [[Бог|Бога]], що має епітети великий і єдиний.

Він створив [[Всесвіт|Усесвіт]] і все, що в ньому є, в тому числі й нижчі [[Небеса|небесні]] сили, що є [[Святий покровитель|покровителями]] різних стихій, матеріального світу та сфер людської діяльності, і котрі разом становлять підвладний йому [[Пантеон (боги)|пантеон]]: [[Святий|святі]] покровителі, небесні [[ангел]]и і земні [[дух]]и <ref>Дзадзиев А. Б., Дзуцев Х. В., Караев С. М. Этнография и мифология осетин. Краткий словарь. — Владикавказ, 1994</ref>.

У народному [[календар]]і осетинів є [[свято|свята]], що відзначаються в честь Великого Бога та більшості святих, які супроводжуються [[молитва|молитовними]] [[бенкет]]ами і [[жертвопринесення]]ми, котрі часто влаштовуються у присвяченим для них [[святилище|святилищах]].

Святилищами можуть бути як певні [[Культова споруда|культові споруди]], так і священні гаї, гори, [[печера|печери]], купи [[каміння]], руїни древніх [[каплиця|каплиць]] і [[Церква (будівля)|церков]] <ref>Агънаты Г. Ирон æгъдæуттæ. — Дзæуджыхъæу, 1999</ref>. Деякі з них шануються лише в окремих ущелинах або населених пунктах, а деякі є спільними для всіх осетинів<ref>Агнаев Г. Осетинские обычаи. — Владикавказ, 1999</ref>.

== Див. також ==

* [[Осетія (регіон)|Осетія]]
* [[Північна Осетія]]
* [[Південна Осетія]]
* [[Осетинська мова]]
*
* [[Народи Кавказу]]

== Виноски ==
<references/>

{{народознавство-доробити}}
{{Ethno-stub}}
{{Народи Росії з чисельністю понад 100 тисяч осіб}}
{{Іранські народи}}
{{Бібліоінформація}}

[[Категорія:Народи Кавказу]]
[[Категорія:Народи Росії]]
[[Категорія:Народи Грузії]]