Роман Шумський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роман Іванович Шумський
Роман Шумський.jpg
Загальна інформація
Народження 18 жовтня 1924(1924-10-18)
Радехів
Смерть 13 серпня 2019(2019-08-13) (94 роки)
Національність українець
Військова служба
Роки служби 19431945
Вид ЗС Вермахт
Рід військ піхота
Формування 14-а гренадерська дивізія Ваффен СС «Галичина»
Війни / битви

Друга Світова війна

Нагороди та відзнаки

Ювілейна відзнака «50 років Норильського повстання»
Медаль «75 років УПА»

Роман Іванович Шумський (18 жовтня 1924, Радехів — 13 серпня 2019) — військовик Дивізії Галичина.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 18 жовтня 1924 р. у м. Радехові Львівського воєводства (тепер Львівська область). З 1930 р. навчався у «Рідній школі» ім. Тараса Шевченка, згодом — у польськомовній ґімназії. 1939 р. організував у рідному місті молодіжний осередок ОУН. Під час нацистської окупації навчався у Львівському технікумі зв'язку. Після переведення технікуму до м. Краків закінчив навчання вже там. На поч. 1942 р. вивезений до Німеччини на примусові роботи у м. Кассель на авіаційний завод «Геншель» (нім. «Henschel»). На поч. 1943 р. нелегально повернувся додому на Львівщину, де став зв'язковим Радехівського районового Проводу ОУН. Влітку 1943 р., щоб уникнути арешту гестапо, вступив до дивізії СС «Галичина». На військовому вишколі дивізійників спочатку був у таборі «Ґайделяґер» біля м. Дембіци. Після піхотинського вишколу був скерований у французьке м. Мец на вишкіл радіомеханіків, пізніше відправлений у м. Нойґаммер (Німеччина). Після вишколу був призначений радіомеханіком 2-ї сотні дивізійного полку зв'язку. Наприкінці серпня 1944 р. після бою під м. Броди був поранений і потрапив у радянський полон. Втік з полону і повернувся на Радехівщину. Там військовий референт ОУН Лотоцький (псевдо «Срібний») прийняв Р. Шумського бойовиком Павлівського куща СКВ (Самооборонного кущового відділу) під псевдо «Качалка». Був членом Радехівського проводу ОУН.

19 грудня 1945 р. він був схоплений співробітниками НКВС у с. Станині. Утримувався в Радехові та в тюрмі «на Лонцького» у м. Львові. 16 липня 1946 р. був засуджений до 15 років таборів та 5 років позбавлення прав. Покарання відбував у м. Норильськ, де став учасником Норильського повстання. Звільнений у 1956 р. без права проживання в Галичині. За вироком суду Таймирського національного округу Красноярського краю від 10.03.1958 р. повторно засуджений за ст. 58-10 ч. 1 КК РСФСР («антирадянська агітація та пропаганда») до 10 років позбавлення волі. До 1962 р. перебував у Тайшетських та Мордовських таборах. У грудні 1962 р. був звільнений, після чого повернувся на Львівщину. З 1963 р. мешкав у Радехові та працював завідуючим телерадіомайстернею райспоживспілки. 1965—1967 рр. працював у відділі електрозв'язку в Радехові, 1967—1989 рр. — інженером телефонного зв'язку в м. Кам'янка-Бузька.

Помер 13 серпня 2019 року.

Джерела[ред. | ред. код]