Красноперич Іван Іванович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
* ''В. Пилипець.'' Суддя Полтавського полку Іван Іванович Красноперич (Красноперий). - Козацька скарбниця. Гетьманські читання: зб. наук. статей. Вип.7. - Чернівці, 2011. С.171-184. |
* ''В. Пилипець.'' Суддя Полтавського полку Іван Іванович Красноперич (Красноперий). - Козацька скарбниця. Гетьманські читання: зб. наук. статей. Вип.7. - Чернівці, 2011. - С.171-184. ISBN 978-966-399-382-9 |
||
[[Категорія:Мазепинська доба]] |
[[Категорія:Мазепинська доба]] |
||
Версія за 17:02, 9 лютого 2016
Іван Красноперич (*бл.1650, Полтава - †1718, Олешківська Січ) - український державний діяч доби Гетьманщини, дипломат в урядах Гетьмана Іоанна Самойловича та Гетьмана Іоанна Мазепи. Полтавський полковий хорунжий, полтавський полковий суддя (1691-1709). Також сотник Першо-Полтавської городової сотні, Полтавський городовий Отаман (1682-1683; 1688; 1695-1697). Очільник українських дипломатичних місій на Московщину та Запоріжжя. Активний прибічник антимосковської коаліції Швеції та України. Герой війни з Московщиною 1708-1711. Один із лідерів гетьманської еміграції на Олешківській Січі.
Біографія
Найстарший син реєстрового козака Першополтавської городової сотні Івана Красноперого, кума Івана Сірка. 1668 батько Іван обіймав посаду Полтавського городового Отамана, увівши сина у коло «много зацного товариства» Полтави. Вже 1675 Іван Іванович Красноперич значиться «полковим хорунжим» Полтавського полку. У цей час починає успішну дипломатичну кар'єру, очолюючи низку відповідальних посольств на Запорізьку Січ та на Московщину.
У часи гетьманування Іоанна Мазепи, виявляв послідовну лояльність до міжнародної політики глави Гетьманщини. Прізвище Красноперича міститься у доносі колишнього полтавського полковника Івана Іскри від 1708, в якому він переконує Москву в тому, що Іван Красноперич та «Обозний Дорош предложили мне учавствовать» у підготовці війни проти московського царя.
Саме Полковий суддя Красноперич, на думку історика В. Пилипця, забезпечив успішність переговорів із Запорізькою Січчю про її приєднання до союзу Шведського королівства та Гетьманщини 1708 року. Після поразки у війні з Московщиною, Іван Красноперич емігрував в одну з паланок Запоріжжя, де й помер на Олешківській Січі 1718. Його син - Данило Красноперич - емігрував до Ханської України, формально - на територію Речі Посполитої, де жив у місті Крилів, продовживши справу батька-мазепинця у Польщі. Онук - Федір Красноперич - ще значився городовим отаманом Крилова.
Джерела
- В. Пилипець. Суддя Полтавського полку Іван Іванович Красноперич (Красноперий). - Козацька скарбниця. Гетьманські читання: зб. наук. статей. Вип.7. - Чернівці, 2011. - С.171-184. ISBN 978-966-399-382-9